Простий дієслівний присудок — це найтиповіша форма присудка двоскладного
речення, оскільки саме дієслово є найбільш пристосованою формою для вираження
присудка. Простий дієслівний присудок виражається:
• формами дієслів теперішнього, минулого і майбутнього часів, наказового та
умовного способів, наприклад: Пролітала зозуленька через ясний бір, завітала
дівчинонька до козака в двір (Олена Пчілка); Ластівки тікають із Європи
(Л. Костенко); Багрянцями осені вкрились ліси (О. Гончар); Ти не йди в пишний
дім, де музика бринить (Леся Українка); Він оддав би їх (золоті роги) за стебло
єдине… (Д, Павличко);
• вигуково-дієслівними формами типу бух, хап, блись, стук, клац, скік, зирк та ін.,
які набувають у тексті значення дієслів минулого часу доконаного виду, на­
приклад: Аж двері рип у хату із сіней (Л. Глібов); Олень знову стук та стук
350 (Д. Павличко); Жив, дід сто літ, кремезний тил — все диб та диб (Я. Перво-
майський);
• фразеологізмами дієслівного тилу, наприклад: Стара напнула її мокрим ряднам
(М. Стельмах); Соломія не відривала очей від берега (М. Коцюбинський); Поту­
пивши очі. Вадим пік раків (Ю. Збанацький);
• інфінітивом, який с еквівалентом особового дієслова і виконує функцію прос­
того дієслівного присудка, наприклад: Я їй розказувати, а вона сміятись та
радіти (Марко Вовчок). Різновидом простого інфінітивного присудка є
інфінітивні демінутиви (лат. (іетіпШтіга — зменшення), шо передають значення
пестливості суфіксами -ки, -оньки, -очки, -унечки, -ученьки, -уні, -усі, -унці,
наприклад: Отака серйозна тема, а ви хахоньки! (О. Ковінька). Це інфінітиви
їстоньки, питоньки, спатоньки тощо.
Простий дієслівний присудок може ускладнюватись частками було, бувало, давай.
повтором присудка, додаванням ще одного дієслова в препозиції в тій самій формі,
порівняльними частками як, мов. ніби, наче, немовби, наприклад: От. сидячи за
столам, як вже поприймали страву, давай тоді Василь дівчат розглядами (Г. Квгт-
ка-Основ’яненко); Співала, співала пташечка, та й затихла (О. Сторожею©); Коли
як вискочать з двору дві собаки (І. Нечуй-Левицький); А хтось візьми і пусти чутку
(М. Стельмах); А ми взяли та й збудували в майбутнє калиновий міст (С. Крижа­
ні вський).
Ускладнює форму дієслівного простого присудка частка собі, наприклад: Улітку
наша річка обміліла, пливе собі ліниво (М. Рильський); От собі й читаю, що на скелі
наковано (Т. Шевченко).
Часто вживаються одні часові форми в значенні інших, зокрема теперішнього і
майбутнього часу в значенні минулого; одні способові форми в значенні інших,
наприклад: То збоку ускубне, то спереду поцупить (П. Гулак-Артемовський);
Прийди Тарас вчасно, все було б добре (Л. Костенко).
В українській мові існують описові дієслівно-іменні звороти, що формуються
навколо таких дієслів, пробити, наддавати, віддавати, справляти, чинити, стати,
виявляти, мати, зазнавати, набувати, діставати, прийти та ін., наприклад: Ворог
чинив дедалі упертіший опір (О. Гончар); Правдою слово багате мені надавало
наснаги (М. Нагнибіда).
Поширений у двоскладних реченнях простий нульовий присудок, що позбавлений
формальних ознак, оскільки не має лексичного вираження. Такі речення є двосклад­
ними. У них звичайно наявна обставина місця, що вказує на синтаксичний зв’язок з
морфологічно невираженим, тобто нульовим присудком, наприклад: Вгорі — перлисті
переливи хмар, яких нема на небесах чужини (М. Рильський); Найдорожче і найважче
попереду (О. Довженко); Санітарні підводи внизу ліворуч (О. Гончар). У наведених
двоскладних реченнях присудок морфологічно не виражений. Такі речення є ва­
ріантами двоскладних речень з матеріально вираженим присудком.