Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Непрямий безприйменниковий додаток

загрузка...

Непрямий безприйменниковий додаток виражається формами родового, да­
вального та орудного відмінків, що залежать від неперехідних дієслів.
1. У формі родового відмінка непрямий додаток поєднується з групами дієслів,
яким властиві значення досягнення результату (досягти, дочекатися, домогтися та
ін.)> стосунку до об’єкта (триматися, торкнутися та ін.), позбавлення об’єкта (.зрек­
тися, позбавити та ін.), уникання об’єкта (уникати, боятися, страхатися та ін.),
міри наявності об’єкта (вистачати, бракувати та ін.), навчання, опанування об’єктом
(учитися, навчитися та ін.), достатності охоплення об’єкта (напитися, наслухатися,
■ надивитися та ін.), бажання, волевиявлення (бажати, жадати, хотіти, воліти та
ін.), наприклад: Любові й щастя хочеться людині (М. Рильський); Ми дочекалися
весни, ми вже підходимо до брами (В. Сосюра); Хай зречеться він усіх життєвих
дрібниць (О. Довженко).
Родовий безприйменниковий додаток також може залежати від предикативного
віддієслівного іменника, прислівника, наприклад: Мальві жаль було гір, ватрища,
овечого запаху, казок і безнастанного погейкування та співу Ахмета (Р. Іваничук);
Читання книги захопило юнака.
2. Непрямий додаток, виражений формою давального безприйменникового
відмінка, є типовим прикладом вираження об’єкта, на який дія не поширюється
безпосередньо. Цей додаток може бути обов’язковим і супровідним компонентом
речення. Обов’язковими є додатки, що поєднуються з дієсловами, які мають загальні
значення залежності від об’єкта, погодження з ним (коритися, присягати, кланятися
та ін.), успіху (щастити, таланити та ін.), ставлення до об’єкта, виявлення почуттів
(радіти, дякувати, заздрити, заважати, мстити та ін.); супровідні непрямі додатки
залежать від перехідних дієслів і мають виразне значення адресата або ж виступають
як супровідні компоненти при неперехідному дієслові й указують на об’єкт; що
безпосередньо не охоплюється дією, чи на реальний суб’єкт дії або стану, наприклад:
Він мені нічого не каже! (О. Кобилянська); Недарма ж цей Колядко не сподобався
м ені з першого погляду (О. Гончар); Не буде щастя ні мені, ні люду, поки на світі
нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський); Кожний вірш
свій і поему він присвячував народу (М. Рильський); Отоді-то була радість нашій
Україні (М. Костомаров); Чубинському зробилось душно (М. Коцюбинський).
365 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Давальний безприйменниковий додаток залежить і від прикметника (вдячний
колективові, відомий усім), наприклад: В нашому місті гарнізон був вірний
Тимчасовому урядові (Ю. Смолич).
3. Непрямий безприйменниковий додаток у формі орудного відмінка залежить від
кількох груп дієслів, що вимагають об’єктного поширення. Орудний відмінок в
об’єктній функції вимагається опорним компонентом, тоді як орудний відмінок в
обставинній функції є факультативним. Опорним дієсловам властиві загальні зна­
чення стосунку до об’єкта (дорожити, ризикувати, цікавитись, захоплюватись та
ін.); керівництва, володіння об’єктом (керувати, оволодіти, командувати); виділення
об’єкта з можливим відтінком обставинного значення способу дії (сипати, дихати,
кипіти, сповнюватися, заростати та ін.); надання руху об’єктові (хитати, воруши­
ти, розводити та ін.); наділення відповідним об’єктом (нагородити, забезпечувати,
оснащувати та ін.); вживання відповідного об’єкта (харчуватися та ін.); обміну
об’єктами (ділитися, обмінюватися та ін.), наприклад: Кінь збивав куряву некованими
копитами (Р. Іваничук); Пашить медами скосиста гора (Л. Костенко); Я тиш­
ком-нишком милувалась ним (І. Драч); Душа моя живе твоїм печальним іменем
прозорим (М. Вінграновський); Красу природи і всього довкілля треба розуміти
серцем (І. Цюпа); А вже й поля імлою обгорнулись (Л. Костенко). Додаток, виражений
орудним відмінком без прийменника, часто підпорядковується опорному слову —
прикметнику і дієприкметнику (задоволений результатами, відомий успіхами).
Додаток в орудному відмінку часто співвідноситься з підметом у називному
відмінку. У такому разі об’єкт дії стає граматичним підметом, а суб’єкт д ії—додатком.
Такі речення є пасивними конструкціями, тимчасом як вираження суб’єкта дії —
називним відмінком, а об’єкта — орудним засвідчує активну конструкцію, наприклад:
Робітники будують будинок — Будинок будується робітниками.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.