Означенням називається другорядний член речення, що вказує на якусь із ознак
інших членів речення, виражених словами з предметним значенням (синє небо, до.
дванадцятих років, половіючі жита, мої побратими).
Розрізняють означення узгоджені й неузгоджень
Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, порядко­
вими та кількісними числівниками у непрямих відмінках, крім знахідного, і приєд­
нуються до головних слів в означальних словосполученнях граматичним зв’язком
узгодження (теплий рік, тепла весна, тепле літо). Наприклад: 1. Оксамитове поле
безкрає переливами синіми грає (Д. Луценко). 2. Більше вір своїм очам, ніж чужим
речам (Нар. творчість).
Не є узгодженими означеннями прикметники та їх еквіваленти, що є складовими
фразеологічного чи стійкого синтаксичного словосполучення, наприклад: ахіллесова
п ‘ята, злий геній, лебедина пісня, драконівські закони, танталові муки, Кривий Ріг,
Новий Буг, Рівненський державний гуманітарний університет, мовний апарат,
геометричне місце точок і т. ін. Вони виконують роль єдиного члена речення.
369 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Нсузгаджене означення приєднується до головного слова граматичним зв’язком
керування, якщо воно виражене іменником, або прилягання, якщо означення вира.
жене невідмінюваним словом: порівн.: поради (чиї?) батько, ш лях (який?) наліво
Наприклад: Шопена вальс… Ну хто не грав його І хт о не слухав? (М. Рильський);
Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко); І ходить за.їхнім
криком бажання лягти і заснуть (В. Симоненко).
Неузгоджені означення виражаються:
1) формою родового відмінка керованого іменника, наприклад: Вікна школи горіли
яскравими огнями (В. Козаченко); У цих садах, в сонатах солов ’їв він чує т ихі кроки І
браконьєра (Л. Костенко). При цьому часто використовуються присвійні займенники
його, її, їх, наприклад: Ї ї хвилювання передається м ені (С. Васильченко); Й ого хазяїн І
був, напевно, велетнем (Л. Костенко);
2) синтаксично неподільним словосполученням (дівчина з синіми очима, людина І
середнього віку, хлопець сильної волі), наприклад: Парубок літ двадцят и бігав за ним І
(Панас Мирний); В осінню ніч сорок п ’ятого року прощ ання лунали над Дніпром І
(О. Довженко); Поруч матері стояла дівчинка років шести (А. Шиян);
3) формами непрямих відмінків із прийменниками, передусім із прийменником І
з (із) у родовому та орудному відмінках та з прийменником у (в) у місцевому відмінку; І
рідше функціонують неузгоджені означення з прийменниками від, до, без, під, з-під, І
між, на. над. за, по, навкруги, посеред, через та ін., наприклад: М оре зазирає у темні І
ущелини, в широкі гирла річок і струмків, у хащ і й ліси на схилах (І. Нечу й-Л евицький); І
За кермом сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (О. Гончар); Над І
берегом висів солоний туман од дрібних бриж ів (М. Коцюбинський); Н а землі І
безладно розкидано каструлі, бляшанки з-під варення і кайла, з обгорілими І
держаками (Ю. Смолич);
4) інфінітивом, дієприслівником, прислівником, наприклад: Х лопець не може І
опертися бажанню глянути в вікно (М. Коцюбинський); Щ ирі нот ки невдоволення І
власним характером проривалися у Марка тільки в розм овах віч-на-віч з Аркадієм І
(0. Копиленко); Спочатку в мене була думка одмовитись і вмерт и (О. Довженко).
І при безприйменникових і при прийменникових неузгещжених означеннях мо- І
жуть уживатися узгоджені означення, наприклад: Люблю хат и древлянського Полісся І
(Л. Костенко); Нехай ботаніки розв’язують питання про різнобарвний лист у пору І
опадання (М. Рильський); Нарешті вийшов один у пальті з піднят им коміром (Петро І
Панч).
Для розмежування неузгоджених означень і додатків, передусім виражених фор- І
мою родового відмінка, використовують синонімічні перетворення: заміну неузго- І
дженого означення узгодженим (книга батька — батькова книга, плат т я дочки — І
доччине плаття, сік берези — березовий сік); трансформацію неузго дженого І
означення в підмет, а означуваного слова — у присудок (шум л іс у — ліс ш умить, радіст ь І
батька — батько радіє) та ін.
Означення мас такі характерні ознаки: а) є другорядним членом речення; І
б) виражає означальні відношення; в) залежить тільки від іменника; г) виражається у І
типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції; І
г) столь перед означуваним словом; д) з означуваним словом пов’язане підрядним І
370 Синтаксис як розділ граматики
зв’язком — узгодження; е) неузгодженс означення поєднується з означуваним словом
зв’язком керування або прилягання.