| Подібно до інших мовних одиниць словосполучення характеризується також граматичною формою і відповідним граматичним значенням, нким в інваріанті притаманна корелятивність. Значення словосполучення — це відношення між головним і залежним компонентами. Форма (або структура) словосполучення — це форма компонентів, в основному вона спирається (ґрунтується) на систему форм головного компонента, пор.: учитися на філфаці, учусь на філфаці, учимось на філфаці, учились на філфаці тощо.
Одне із джерел засобів вираження певних значень у мові — це властивість мовних одиниць мати декілька форм для вираження одного значення і водночас здатність однієї форми реалізувати декілька значень. Щодо форми і значення словосполучення подібна асиметрія виступає в таких прикладах: атрибутивне значення може бути вираженим формами: а) іменник + іменник у род. в.: свято міста, приїзд товариша: б) іменник + іменник в орудн. в.: хвіст бубликом: її) іменник + іменник у знах. в.: легенда про морє: г) іменник + інфінітив: мрія мандрувати, вміння праиювати: ґ) іменник + прислівник: макарони по-Флотськи: д) іменник + прикметник: зелений чай; •) іменник + невідмінюваний прикметник: година пік та ін. Та сама форма може виражати декілька відношень, пор.: навчатися з братом (об’єктні й обставинні відношення); будинок біля моря (обставинні й означальні відношення); характеристика учняХоб’єктні підношення: характеризують учня і суб’єктні відношення: учень характеризує). |
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.