1. Якщо другорядний член речення, виражений іменником у непрямому відмінку,
тоді треба зважати на загальний зміст речення.
У дверях будинку показалась господиня (П. Куліш). До слів у дверях формально
можна поставити два питання: у чому? і де? Але коли вникнемо у зміст речення,
то зрозуміємо, що тут у дверях вказує на місце (просторові відношення). Стояти
можна десь і на чомусь, але не у чому. Отже, господиня показалась д е ? — у дверях.
371 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Я вчився любові в дядька Миколи (Л. Кисельов). До слів у дядька Миколи також
можна поставити два питання: в кого? і де? Зміст речення підказує, що йдеться не
про місце навчання, а про особу, яка навчала. Отже, до названого члена речення треба
ставити питання в кого?
2. Якщо виникає питання щодо визначення означення чи додатка, вираженого ро­
довим відмінком іменника, то треба вдатися до перетворення конструкцій. Порів­
няйте: Довг/ літ ні ночі. Д овгі ночі літа. Або учит ельське слово і слово учителя. Пере­
вага надасться означальним відношенням, а не об’єктним, бо іменник характеризу­
ється за певною ознакою: квіти лісу (які?- лісові).
3. Іноді неможливо однозначно відповісти, який це член речення, тоді відповідь
може бути така, що член речення має подвійне значення. Наприклад: Ш укай змісту не
в словах, а в думках (Петро Панч). У цьому реченні теж можна формально поставити
два питання (в чому? і де?). Визначення другорядного члена речення може бути і І
як додатка, і як обставини.