Односкладні речення — це такий тип простого речення, організуючим членом
якого є один головний член. Головний член односкладного речення називає предмет
або явище і разом з тим стверджує його наявність, характеризує дію в її зв’язку з пред­
метом, виражає відношення до дійсності. Односкладні речення для вияву повноти
своєрідного характеру синтаксичної будови та об’єктивно-суб’єктивного змісту не
потребують доповнення їх другим головним членом.
Односкладні речення можуть бути поширеними й непоширеними: Весна. Весна!
Люблю тебе, весно! (П. Усенко).
За морфологічними ознаками головного члена односкладні речення поділяються
на іменні та дієслівні.
За значенням іменні односкладні речення поділяються на два підтипи — 1) номіна­
тивні (називні) і 2) вокативні. Наприклад: 1. Плач р ід н о ї мови (Б. Лепкий). 2. Рідна
мова, рідна мова! (А. Метлинський).
Головний член дієслівних речень, виражений дієсловом, формально співвідно­
ситься з присудком двоскладного речення: Стою. Дивлюся на дніпровські схили
(Л. Костенко).
Д ієслівні речення поділяються на п’ять підтипів: 1) означено-особові; 2) неозна­
чено-особові; 3) узагальнено-особові; 4) безособові; 5) інфінітивні.
Речення з головним членом, вираженим прислівником, відноситься до безосо­
бових: З нею тепло, надійно (А. Шиян).
Головний член односкладного речення
Засоби
вираження
Функціонує в
реченні Приклади
Дієслівний
дієвідмінювані
форми дієслова
означено-
особовому
неозначено-
особовому
узагальнено-
особовому
Нашу любов, як весняну зірку, Н е кину вітру, не
дам на розлуку (А . Малишко); Сяйте, зорі,
сяйте, чисті! Сипте огнецвіт (М. Вороний);
Здавалось, не жито молот ят ь, А землю б’ють
За те, що бідно людям вродила (Д. Онкович);
Обійди їх [проблеми]… І не здумай хит рит и —
будеш Потім латати дірки. На латаному ж
далеко не зайдеш (М. Олійник).
форма безособо­
вого дієслова
безособовому Світало. Зайшов уж е місяць (0 . Довженко).
особове дієслово,
вжите в безосо-
| бовому значенні |
безособовому Обсіялись. Притихло до пори. Одгомоніло і
вляглось повсюди (М . Луків).
374 Синтаксис -як розділ граматики
безособові фор- 6
ми не було,
немає; не стало
езособовому 1/
10
|г
не було в мене ніякої думки в голові
. Нечуй-Левицький); Небо зимне більша, і
пибша серце — болю дна немає (С. Иовенко).
форма інфінітива <
при фазовій або
модальній зв’язці
безособовому 1 ]
д
идн.о, з доброї честі І з лютої муки козакові
ложна жить на землі і сміятись тому козакові 1
А. Малишко).
безособово-пре­
дикативний при­
слівник з інфіні­
тивом
Зезособовому Цобре згадувать в лютому про полуниці
К. Герасименко).
незмінна преди­
кативна форма на
-но, -то
безособовому 1Тобі дано і вірити, й кохати. А що мені?
(Л. Костенко); Пройдено багато сіл, містечок,
хуторів (А. Шиян).
незалежний
інфінітив
інфінітивному Словами серденька не одурити (Леся Українка);
А й справді, що сердешній говорити? Яке
життя? Марко її убитий… (М. Рильський).
Прислівниковий
предикативний
прислівник
безособовому І справді було гарно на ниві, несказанно гарної
(М. Коцюбинський).
Іменниковий
іменник у назив­
ному відмінку
номінативному …Зима, фуга, буруни, іще буруни… Потяг,
залЬниця, й рейки, рейки в степ (М. Хвильо­
вий); Ось і табір (0. Олесь).
іменник у клич­
ному відмінку
вокативному 0 найвища гора1 Мають ймення береза і клен.
Хто придумав, скажіть: «Безіменні могили»?!
(Б. Олійник); Гей ти, коню мій буланий! Гей,
озвися… (0. Олесь).
іменник у родо­
вому відмінку
множини
генітивному А птахів! А квітів! Це ж райський куточок!
(Л. Шиян).