Означено-особовими називаються односкладні речення, де повідомляється про
дію конкретної особи, на яку вказує особове закінчення дієслова-присудка. Головна
увага в таких реченнях зосереджується не на виконавцеві, а на самій дії, наприклад:
З-ранковим променем зросту, з росою в лузі не зав’яну (А. Малишко). Ці речення
асоціюються з двоскладними, у яких наявний підмет, виражений займенником я, ти,
м и або ви.
Односкладні означено-особові речення вживаються в усіх стилях мови, проте
найчастіше — в діалогічному усно-розмовному і писемному художньо-літературному
мовленні.
Неозначено-особовими називаються такі односкладні речення, в яких присудок
означає дію, виконувану невизначеною особою: Нам дають чаю, гарячого, міцного
(М. Коцюбинський).
Неозначено-особові речення широко вживаються в наукових творах.
Узагальнено-особовими називаються такі односкладні речення, в яких вира­
жається дія, що стосується однаковою мірою будь-якої особи: Не питай старого, а
бувалого (Нар. творчість).
Узагальнено-особові речення поширені в публіцистичному, художньому (в поезії),
розмовному (приказки, прислів’я, поради тощо) стилях.