Особливість неозначено-особових речень полягає в тому, що основна увага зо­
середжена на факті, події. Дійова особа є або неназваною, оскільки з погляду мовця це
несуттєво, або неозначеною. У будь-якому разі в реченні немає граматичного підмета.
Однак неозначеність особи не засвідчує її активності. Річ у тім, що виконувач дії
перебуває на задньому плані; важливою є виконувана ним дія. Саме неозначеність
суб’єкта дії і є особливістю цього типу речень, наприклад: Везли людей на заслання
(А. Тесленко); Та половина, де клас, темна, а друга, де їх квартира, дивиться вели­
кими освіченими вікнами, їх дожидають (Б. Грінченко); Замість затемнювача-про-
пияки прислали на ферму молодшого, завзятого, з іншої далекої бригади. Поставили
завідувати фермою (О. Гончар); Цінять його на службі, це правда (О. Гончар);
Чіпчину хату опечатали, забили (Панас Мирний).
У неозначено-особових реченнях ступені неозначеності суб’єкта дії різні. У най-
типовішнх випадках дія, позначувана дієсловами третьої особи чи формами минулого
час>; стосується невизначеної кількості осіб, що для мовця не має принципового
значення, наприклад: Засвітили в вагоні (А. Тесленко); Цілі династії тут поховано
металургів, тих, що списи постачали на Січ та гаківниці. Ще й зараз дещо
знаходять. Якось викопали на городі в Кінесбаса човник крем’яний, міркували гуртом,
що воно таке, для чого (О. Гончар); Над лиманом білять синім, білять білим над
лиманом (М. Вінграновський); А з яким звичаєм народним проводжають тут хлопців
до військкомату! (О. Гончар).
Особа, що виконує дію, може бути відома мовцеві, але з певних причин не на­
зивається, наприклад: Потім задали завдання на дроби (Петро Панч); І коли повалили
його на долівку, він усе зрозумів (Л. Костенко); Півроку пролежав я в госпіталі.
А потім списали мене по чистій (І. Цюпа).
Дійовою особою може бути сам мовець, але він з певних причин не акцентує на
цьому, а використовує форму неозначено-особового речення, наприклад: Тут тебе
завжди чекають; Вас просять заспокоїтись. Такі речення вживаються замість
двоскладних речень: Я тебе завжди чекаю; Я прошу Вас заспокоїтись. Вони можуть
функціонувати і як синоніми односкладних означено-особових речень: Чекаю тебе
завжди; Прошу Вас заспокоїтись.
Отже, основне значення дієслівної форми в неозначено-особових реченнях —
неозначеність, а не множинність виконувачів дії, хоча найчастіше неозначеність і
збігається з множинністю. Деколи головний член неозначено-особового речення
може виражатися дієсловом третьої особи однини теперішнього чи майбутнього часу
або ж формою однини минулого часу, наприклад: Постукало у вікно (С. Васильченко);
Застукало дужче у вікно (С. Васильченко).
Широке вживання неозначено-особових речень у розмовному стилі спричинило
появу типізованих зворотів типу Тобі кажуть; Кому кажуть?
Формально неозначено-особові речення можуть збігатися з неповними дво­
складними реченнями, в яких пропущений підмет. Останні неважко розрізняти в
контексті, підмет звичайно встановлюється з попереднього речення, порівняйте:
Молодь на Зачіплянці здебільшого вишнева — живуть тут хлопці-смаглюки й дівча-
380 Синтаксис як розділ граматики
та-смаглявки. Десь працюють, десь вчаться, зникають на цілий день і лише надвечір
повертаються на свою Веселу (0. Гончар). На відміну від неповних двоскладних,
в односкладних неозначено-особових реченнях виконувач дії не зумовлюється кон­
текстом, наприклад: Верба усохне, І спиляють грушу. Зелене море зроблять із Дніпра
(Л. Костенко).
Отже, в неозначено-особових реченнях основна увага зосереджена на дії, а дійова
особа є неозначеною, хоча деколи форма неозначено-особових речень використову­
ється стосовно конкретних осіб.