Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Односкладні узагальнено-особові речення

Серед інших типів односкладних речень узагальнено-особові вирізняються тим,
що вирішальною ознакою у їх встановленні є семантика конструкції.
Ступінь узагальнення особи буває різним. Найвищий він в афористичних висло­
вах (прислів’ях, приказках, загадках), частина яких являє собою односкладні узагаль­
нено-особові речення, наприклад: Слухай кожного, але не з кожним говори (Нар.
творчість); Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (Нар. творчість);
Вуглем полотна не білять (Нар. творчість); Учи народ, учися і в народу (Нар. твор­
чість); Учителя і дерево пізнають по плодах (Нар. творчість).
Дії і стани, про які йдеться в узагальнено-особових реченнях, є часто повторюва­
ними, властиві усім або багатьом особам. Вони типові, безпосередньо не стосуються
співрозмовника, мають узагальнене значення.
Форма головного члена узагальнено-особового речення може збігатися з формою
головного члена означено-особового речення (1,2 особи) та неозначено-особового
речення (3 особа). Тому на передній план при розрізненні цих структур виступає
семантичний чинник: якщо дія в означено-особовому реченні стосується конкретної
особи (осіб), у неозначено-особовому — кількох чи багатьох (а інколи й однієї) осіб, то
в узагальнено-особовому реченні дія може стосуватися будь-кого.
Узагальнено-особові речення можуть виражати такі значення:
• умовно-наслідкове: Здобудемо освіту — побачим більше світу (Нар. творчість);
• поради чи перестороги, застереження: Не хвались, як їдеш у поле, а хвались, як
їдеш з поля (Нар. творчість); Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Нар.
творчість);
• можливості чи неможливості дії: Старого горобця на полові не обдуриш (Нар.
творчість); Шилом моря не нагрієш (Нар. творчість); Брехнею далеко не заїдеш
(Нар. творчість).
Нижчим ступенем узагальнення характеризуються структури, що означають дію
або стан самого оповідача і виражають в узагальненій формі його думки, пере­
живання, настрої. Мовець вживає форму другої особи замість першої, щоб
наголосити на типовості даної дії, яка стосується багатьох осіб, в т. ч. й самого мовця,
наприклад: Хапаєшся було там і тут. В канцелярії і до після півночі сидиш іноді
(А. Тесленко); Біля собору звернеш через майдан на свою заповітну Веселу, і вже ти
досяг мети (О. Гончар); Закохану людину одразу помітиш (О. Гончар); В голосі його
тиха зажура і стриманість, і ще щось таке, що відразу й не збагнеш (І. Цюпа).
381 I у и п м м т ц ч ю я бояин реченнях головний член може бути виражений:
II лнх щ«или у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу, напри, і
ю м . Л т а а ся і не надитпися. дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучіш
аваннршш (Леся Українка); Але як швидко побіля вогню не бігай — асе рівно обпечешся
(Т Тшгтжт н т л Куди не глянеш в даль оцю окресю — тут споконвіку скрізь лилася кроп
<Л Костенко); Що збереш за ці дні взимку місяцями годуватимеш ся (В. Козаченко);
2) яп сл о к м 2-ї особи множини, наприклад: Частин зерном сійт е поле, вродить
хяЛ ак море (Нар творчість). Ш укайте і знайдете (Декарт).
3} дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини наказового способу, наприклад:
Н е бійся досвіт ньої мли. — досвітній вогонь запали (Леся Українка); П осій в пору —
будеш мати зерна гору (Нар. творчість); Д обре діло роби см іло (Нар. творчість);
4) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу,
наприклад Що магмо — не дбаємо, а втративши — плачемо (Нар. творчість);
5) дієсловом у формі 3-ї особи множини, наприклад: Д арованому коневі в зуби не
долляться (Нар творчість); Решетам воду не носять (Нар. творчість);
6) дієсловом чоловічого роду минулого часу, наприклад: Ц ілив у ворону, а попав у
нпрот (Нар творчість).
Переважно узагальнено-особові речення розглядають як односкладні структури.
Проте узагальнено-особового значення можуть набувати і двоскладні речення з під-
метамя-займенннками ти, ми. ви з узагальнено-особовим значенням, наприклад: Ви
бредете знову до очерету Ось і вода.. Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєш з
баговиння (Остап Вишня). У цих двоскладних реченнях дія стосується не конкретних
осіб, названих займенниками ви, ти, а маг узагальнений характер. Л. Булаховський,
характеризуючи цей тип речень, зазначає: «В усіх цих випадках конструкція речення
дуже легко дозволяг підстановку підмета-займенника. Зрідка ця можливість навіть
реалізується, якщо впровадження займенника не загрожує асоціюванням його з
певиою дійовою особою»
Отаке, головний член узагальнено-особових речень виражається тими самими
морфологічними формами, що Й в означено-особових реченнях. Тому основним засо­
бам розрізнення цис конструкцій є семантика.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.