Речення, які називають неповними, широко вживаються у сучасній українській
мові, особливо в розмовному та художньому стилях.
Термін «неповні речення» належить М. Іречу, на думку якого, неповними є такі
конструкції, у яких пропущений будь-який член речення. Ф. Буслаєв, уточнюючи
тлумачення неповного речення, зазначав, що пропущеними можуть бути тільки го­
ловні члени речення. П. Фортунатов, трактуючи речення як вираження психоло­
гічного судження, вважав, що за умови вираження обох членів психологічного
судження граматичними складами речень речення е повним. За відсутності одного з
головних членів речення є неповним. О . Пєшковський називає неповними речен­
нями такі, в яких не вистачає одного чи кількох членів. Він виділяє неповні особові
речення без підмета, без присудка, б ез дієслівної (в т. ч. і нульової) зв’язки, з
дієслівною зв’язкою, але без предикативного члена тощо. О. Шахматов розмежував
неповні та односкладні речення. Неповні речення з пропущеними підметами він
394 називав «недостатніми», з пропущеними присудками — «порушеними», з пропу­
щеними складовими частинами підмета чи присудка — «дефектними».
І донині неповні речення трактують по-різному. На думку одних учених, непов­
ними є лише такі речення, неповнота яких зумовлюється контекстом чи ситуацією.
Інші неповними вважають речення з відсутнім членом, потреба в якому зумов­
люється граматичною структурою даного речення тощо.
Різні погляди на неповні речення висловлювали й українські мовознавці. Так,
О. Партицький називав їх догадними реченнями, про пропущені члени яких необ­
хідно було здогадатися. В. Сімович визначав їх як промовчані речення. Л. Була-
ховський неповними реченнями називає такі, які характеризуються відсутністю
будь-якого члена, потреба в якому випливає з граматичної структури даного речен­
ня. Ґрунтовно неповні речення в сучасній українській мові дослідив ГІ. Дудик.
Неповні речення зумовлені потребами комунікації, бо дають змогу висловлю­
вати думку економно, без зайвих повторень і водночас зрозуміло. На їх утворення
впливають власне мовні та позамовні чинники. Власне мовні чинники грунтуються
на формах слів, що своєю роллю вказують на семантику та морфолого-синтаксичні
особливості неназваних членів. Позамовними чинниками є ситуація, умови
мовлення, міміка, жести тощо.
Якщо в повних реченнях усі позиції матеріально виражені, то в неповних, що
будуються за тією самою моделлю, деяких членів речення формально немає, однак
утримуються в свідомості, є необхідними складниками і беруть участь в організації
неповних речень. Отже, неповні речення є ущільненими варіантами повних. Вони
можуть бути двоскладними й односкладними. Наслідком неназваного (неназваних)
члена речення є перерваний синтаксичний зв’язок. Наприклад, у конкретній
ситуації, зрозумілій для вчителя й учня, цілком природним є використання речень
типу Це т вій? (зош ит); Це твоя? (книга); Це твоє? (завдання). Використання
займенника в чоловічому, жіночому, середньому роді зумовлюється потребою його
узгодження з неназваним членом у роді, числі, відмінку. Найчастіше пропускаються
головні члени речення, хоча неповними можуть бути Й речення з неназваним
будь-яким другорядним членом.
Пропущені члени речення можуть установлюватися:
1) з попередніх і (спорадично) наступних речень, наприклад: Вгорі було небо,
заслан е сірими хмарами. Помалу пересувалися, то купчилися, т о розлазилися
— нуд ні й огидні (Б. Грінченко); Сестра Варвара ст укала твердо, уперт о, немов
рва ла гуж а. Зсунула брови, стисла уст а і ціпком ст укала в землю. НІ р а зу не
ст ала, не озирнулась (М. Коцюбинський);
2) з конкретної обстановки мовлення, наприклад: Крик зчинився серед селян: —
Тікаю т ь! Тікають!Лови!.. (Б. Грінченко);
3) зі структури та змісту самого неповного речення, наприклад: А довкола —
м лист о-бузкова далеч, І золота стерня, і запашний, не от руєний війною вечір
(О. Гончар); На сході троянди світання в хит анні гілок золот их (В. Сосюра).
Такі речення називають еліптичними (грец. еііеірвіз — нестача, пропуск).
Отже, функціонування неповних речень зумовлюється контекстом і ситуацією,
а також структурою і змістом самого неповного речення. Саме ці показники взято за
основу класифікації неповних речень.