Еліптичні речення — це структури, в яких неназваний член не визначається з
контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого
396 Синтаксис як розділ граматики
речення. Найчастіше пропущеним є присудок двоскладного чи головний член
односкладного речення, який установлюється лише приблизно.
Хоча еліптичні речення розглядають як різновид неповних, вони є структурами,
відмінними від власне неповних речень (контекстуальних і ситуативних), які і струк­
турно, і семантично неповні, їх специфіка полягає в тому, що вони семантично повні,
а структурно — неповні. Тому дехто з учених трактує їх як самостійні речення окремо­
го типу, особливістю структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не вста­
новлюється з контексту. Проте цей присудок бере участь у формуванні будови речень
цього типу, оскільки в них наявні члени групи присудка. Саме внутрішня будова
еліптичного речення зумовлює появу цих структур, тимчасом як контекст і ситуація не
відіграють ніякої ролі в їх утворенні. Так, у двоскладному реченні Для нього, для
Баглая-молодшого, тут епіцентр життя (О. Гончар) не вжитий присудок, що засвід­
чується наявністю обставини тут, який може бути заміщений дієсловами міститься,
перебуває, є. Водночас за інформативною семантикою це речення повне.
Еліптичні речення є типовими конструкціями в розмовних стилях мови, на чому
наголошують дослідники П. Дудик, А. Загнітко, М. Каранська та ін. Ці речення ви­
різняються з-поміж інших своєю синтаксичною будовою, можливістю синонімічного
заміщення неназваних членів. Важливу роль у них відіграють другорядні члени (об­
ставини і додатки), завдяки яким можливий еліпсис члена речення чи Його частини.
Учені виокремлюють кілька різновидів неповних еліптичних речень:
1) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення) зі значенням
дієслова руху, переміщення в просторі. За структурою такі речення переважно поєд­
нують препозитивну чи постпозитивну обставину з підметом, постпозитивний до­
даток з підметом, наприклад: А москалі їй назустріч, як один, верхами (Т. Шевченко);
Так мати мерщій до хазяїна мене, в село одно (А. Тесленко); А біля школи тим часам
ще танці (О. Гончар). Деколи у простому і складному реченнях не називається кілька
присудків зі значенням руху, наприклад: Він поза ставом, я — поза ним, він -уліщ инку і
зник (С. Васильченко);
2) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення), що виражає
просьбу, наказ, побажання, привітання, подяку, запитання тощо. Такі структури лако­
нічні, часто використовуються в розмовному мовленні, здебільшого емоційно за­
барвлені, наприклад: — У чорну їх! — рішив старшина (Панас Мирний); — 3 празником
тебе, — тремтить сумовито несміле слово (А. Тесленко); -Вогонь на мене!.. — кричав
Орлюк (О. Довженко);
3) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення) зі значенням
бутгєвого дієслова. Це нульові форми дієслова бути та синонімічних з ним дієслів,
наприклад: Позаду — вороги (М. Коцюбинський); Перед очима книжка (С. Василь-
ченко); В росі Тарасова могила, навколо -мармур і чавун (В. Сосюра); І от знову під
ногами тверді бакаїрідного призаводдя (0. Гончар);
4) з нульовою (еліпсованою) заперечною формою дієслова бути чи семантично
близького до нього заперечного дієслова, наприклад: Ні землі, ні неба (Т. Шевченко);
Н і діда, ні білильниці (О. Гончар);
5) речення з еліпсисом присудка, що має значення дієслова мовлення. Вживаються
в словах автора при прямій мові, а також і в самій прямій мові, наприклад: — Треба ж
397 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
комусь і на баяні грати, — регоче витівник, а Тоня йому знов на це: «В мене оц
п ’ятикяасник Петько Шамрай сам на баяні вміє не гірше за вас» (О. Гончар); Д(л
замріяно: «Еге ж ! Гайдамаки! То були люди!» (С. Васильченко);
6) конструкції питального характеру з еліпсисом дієслова-присудка (предика,
тнвного члена односкладного речення). Переважно такі конструкції складаються з
обставини де і підмета або ж з одного чи кількох займенникових додатків, наприклад-
— Куди ти, Корнелій? (Ю. Смолич); — Ну, а вчителька ж де? — знову спитав о. Лука
озираючи очима хату й не знаходячи Галі (С. Васильченко); — Чого тобі? (Петро
Панч); А батько де? (О. Гончар); — Звідки ви? — трясла Мальва самшитовою ре­
шіткою і знемагала (Р. Іваничук);
7) з еліпсисом підмета в двоскладному реченні чи додатка в двоскладному і
односкладному, наприклад: Серед неба горить білолиций (Т. Шевченко); Дівчата
співали весільної (О. Стороженко);
8) односкладні речення з еліпсисом предикативного слова можна, треба, необ­
хідно та ін. здебільшого при наявному інфінітиві, наприклад: Пройшло щось місяців
кало двох в тісноті, що н і лягти, ні присісти (А. Тесленко);
9) односкладні речення з еліпсисом інфінітива за наявності предикативних слів
пора, час, наприклад: Людині треба з горем на люди (Панас Мирний); У Спасівку раз
мені в волость треба було (А. Тесленко).
Отже, неповні контекстуальні, ситуативні, еліптичні речення регулярно функціо­
нують у сучасній українській мові.