Дослідники нечленованих речень (О. Пєшковський, О. Шахматов, О. Герма­
нович, П. Коструба, О. Мельничук, П. Дудик та ін.) стверджують, що ці структури
можуть самостійно формувати комунікативні одиниці мови без інших слів. Зде­
більшого терміни «слова-речення* і «нечленовані речення« використовують як
399 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
синоніми. Н. Шведова термін «слова-речення» застосовує до окремих словоф0&
чи поєднань слів, що закріпили за собою певну комунікативну функцію і вимо^
ляються з відповідною інтонацією. І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська назц
вають ці утворення комунікатами.
Словами-реченнями передасться реакція мовця на висловлення співрозмовнц
ка. Тому цілком слушним є міркування І. Вихованця про те, що в ізольованому
вжитку слова-речення втрачають свою інформативну вартість. Без зв’язку з відпо
віяним контекстом вони не мають комунікативно? сили. Тому з комунікативного
боку нечленовані речення не належать до «справжніх» речень, оскільки не є семан­
тично самодостатніми в ізольованому використанні.
Нечленовані речення — явище живого розмовного мовлення, вони часто функ.
ціонують у діалогічному мовленні, супроводжуючи синтаксично членовані дво­
складні і односкладні речення, і зумовлюються їхнім змістом. Ці речення виражають
ствердження, заперечення, запитання, спонукання, емоційну оцінку тощо.