Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Емоційно-оцінні слова-речення

Емоційно-оцінні слова-речення являють собою реакцію мовця на те, що відбува­
ється. Реакція, будучи позитивною чи негативною, є водночас емоційною й оцінною,
про що засвідчує контекст, наприклад:
-Д яд ино, Сергію, ви не сердитесь на мене? Зареготав Сергій:
– О! – каже. – Видумай ще що. А дядина:
-Х іб а ти що винна?
Почервоніла Опенка, й нічого (А. Тесленко). Емоційно-оцінні слова-речення по­
діляють на вигукові та іменникові.
1. Емоційно-оцінні вигукові слова-речення. Виражають емоційно-оцінне ставлен­
ня мовця до певних явищ за допомогою вигуків, словосполук вигукового типу а, о, е,
у. am, ей, ех, ах, ой, ох, тьху, ага, овва, ого, ба, ось я к тощо. Вони багатші на мо­
дально-експресивні відтінки від інших типів слів-речень, оскільки виражаються вигу­
ками – виразниками емоцій, волевиявлень, афектів. Експресивно-модальні значення
____________СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА________________
402 вигуків розкриваються через ремарки, авторські слова, контекст, наприклад: – Ой! –
скрикнув Остап, ухопившись за груди, і захитався (М. Коцюбинський); – Ого! та й ти
чимало зібрала з свого хазяйства! – сказе* Воздвиженський, трясучи Мартиним
скарбом. – «Ого! та й ти. бачу, не все програв у карти!» – весело сказала Марта,
підіймаючи рукою добрий капшук з грішми (І. Нечуй-Левицький); – Тьху! – лайнувся
Тихін, і Ларивон поспішно зник у хаті (К. Пісоцький).
Поширеними є також емоційно-оцінні вигукові слова-речення із застиглою фор­
мою називного та кличного відмінків, наприклад: Ой леле! жартуючи, я розказав
найщиріші свої почування (Леся Українка); – Ой, лишечко! – Ще, борони боже, й
поляже отам надворі під кулями! – бідкалась Гіля жартівливо (І. Нечуй-Левицький);
Господи! Коли ж справедливість запанує на світі? (Ю. Смолич).
Емоційно-оцінне значення вигуків містить різні відтінки: біль, погрозу, страх,
нерішучість, сумнів, вагання, докір, невдоволення, недовір’я, гнів, іронію, насмішку,
подив, захоплення тощо, наприклад: – Ха-ха! -реготала молодь, і навіть беззубі
хадж і ховали усмішку у білі бороди (М. Коцюбинський); – Рустеме, як згине м ум а з
голоду, ти будеш відповідати! – гукали до нього звідси. – «Овва! Світ не завалиться,
як стане менше одним муллою!..» (М. Коцюбинський); – Ехі – хруснув пальцями
Туровський. – Не хочеться й жити!.. (Ю. Смолич); – Здорові! – сказав він. – Хто із вас
Сербии, а хто Макар? – «О! – здивувався Макар. Це Козубенко» (Ю. Смолич); – Тьху!
‘ – вилаявся, закидаючи рушницю за спину, Тихін. – Мерзота яка… (К. Пісоцький).
До емоційно-оцінних вигукових слів-речень належать фразеологізми, що пере­
йшли у вигуки. Вони складаються з кількох слів, наприклад: – Та сором ніби сказати,
батьку! За дівчиною тужу. – «От тобі на! Нехай вона за тобою тужить, а не ти за
нею» (М. Грушевський); – Ага! Ось як! – погрізливо промовив Яків (С. Васильченко); –
Хай йому цур! – сплюнув Семен (М. Коцюбинський).
Часто в ролі емоційно-оцінних вигукових слів-речень фразеологізованого типу
виступають сполуки з компонентами Боже, Господи, наприклад: Пані істерично
хлипала і монотонно голосила: – Боже, Боже мій,.. (Петро Панч); В безсмерті
холодно. 1 холодно в житті. О Боже мій! Де дітися поету?! (Л. Костенко); – О Боже
м ій! — іноді скаже. – По-одай води (А. Тесленко).
2. Емоційно-оцінні іменникові слова-речення. Виражаються іменниками в назив­
ному відмінку, часом із залежними прикметниками, займенниками. Будучи експре­
сивними, вимовляються з виразною оклично-оцінною інтонацією. Формально збігаю­
чись із односкладними номінативними реченнями, вони не позначають буття, існу­
вання предметів, явищ, а вказують на ставлення мовця до ситуації, дають їй емоційну
оцінку, наприклад: Прокляття! Воєвода Острозький, напевно ж, про те й не відає
(Іван Ле).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.