Слова-речення у функції структур мовного етикету являють собою однослівні
чи кількаслівні структури, що становлять усталені загальноприйняті формули при­
вітання, прощання, подяки, прохання, вибачення, побажання тощо. Словами-речен-
нями їх вважають умовно, оскільки вони нічого не стверджують і не заперечують,

позбавлені експресивно-модальної оцінки чужого висловлення, а виражають лищс
ставлення мовця до особи, якої стосується мовлення. У разі називання особи
слово-речення поєднується зі звертанням, утворюючи одну конструкцію, наприклад:
— Спасибі, друже! — тряс він мене заруку (І. Сочивець); — Слава вам, Ликеріє
Петрівно! — говорив і разом реготавсь Радюк (І. Нечуи-Левицький); — Добридень,
Земфіре (М. Коцюбинський).
Отже, слова-речення є особливими синтаксичними одиницями, що репрезентують
різноманітні значення.