Порядком слів у реченні називається розташування їх один відносно одного.
Порядок розташування слів в українській мові вільний, бо за членами речення не
закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі відсутні будь-які
правила словопорядку в реченні. Наприклад: Перший екзамен усний, другий —
письмовий. Перший екзамен письмовий, другий -усний. Розрізняють два типи порядку
слів: а) прямий, або звичайний і б) зворотний, або інверсійний (від лат. inversio —
перегортання, перестановка).
При прямому порядку слів кожне слово має тільки своє основне значення. Слово,
що стоїть не на звичайному для нього місці, набирає якогось додаткового значення:
Сонце зараз було схоже на згасаюче в осиротілім полі осіннє багаття (М. Стельмах).
Сонце зараз було схоже на багаття осіннє, що згасає в осиротілім полі.
При прямому порядку слів підмет стоїть перед присудком, а при зворотному — при­
судок перед підметом; додаток при прямому порядку стоїть після підпорядковуючого
слова, а при зворотному — перед ним; узгоджене означення при прямому порядку слів
вживається перед означуваним словом, при зворотному — після нього; неузгоджене
означення при прямому порядку слів стоїть після означуваного слова, а при зворотно-
му — перед ним. Місце обставин залежить від способу їх морфологічного вираження.
Прямий Зворотний
Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина). Ніживсь кіт край воріт, Грів на сонці
живіт (І. Нехода).
405 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Як правило, в простому реченні на початку ставиться відоме, під кінець — нове і
невідоме.
Була собі одна дівчинка. Пішла дівчинка в ліс по ягоди і зустріла там бабусю.
—Добридень, дівчинко! — сказала їй бабуся — Дай м ені ягід, будь ласка.
-Н а , бабусю, — каже дівчинка.
Поїла бабуся ягід і сказала:
— Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую… (Т. Гуренко).
Найважливіше повідомлення поставлено в кінці речення. Непрямий порядок
слів найчастіше трапляється у художньому стилі мовлення. Рідше — в науковому та
публіцистичному стилях. Логічний наголос — важливий виражальний засіб усного
мовлення. Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного зі слів нази­
вається логічним наголосом.
У кожному тексті є слова, які при будь-якому інтонаційному варіанті залишаються
головними, на них завжди падає логічний наголос. Ці слова називають дійову особу,
про яку вперше говориться, яка вперше вступає в дію. Такою дійовою особою може
бути людина, предмет, конкретні чи абстрактні поняття. Якщо ж у тексті ці образи
повторюються, вони ніколи не виділяються наголобом, принаймні наголосом першої
категорії.