Порядок синтаксичного розбору неповного речення
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення неповне.
3. Визначити, який член речення пропущено.
4. Вказати на тип неповного речення:
а) з неназваним підметом (двоскладне);
б) з неназваним присудком (двоскладне);
в) з неназваним головним членом (односкладне);
г) з неназваним додатком або означення (двоскладним або односкладним)*
ґ) з неназваними кількома членами речення.
5. Вкажіть, як встановлюються пропущені неназвані члени речення:
а) з попередніх речень;
б) з наступного речення;
в) із ситуації, в якій відбувається розмова;
г) зі змісту неповного речення.
6. Характеристика головних чи другорядних членів, наявних у реченні.
7. Пояснити розділові знаки.
Зразок усного розбору
-А хто ж з українців не любить пісню?
— Заспівай мені якусь свою (М. Стельмах).
Друге речення просте, спонукальне, неокличне, поширене, односкладне (означе­
но-особове), неповне, бо пропущено додаток, який легко встановити з попереднього
речення: заспівай свою пісню.