Розрізняють два види напівпредикативності: пряму і непряму.
1. Пряма напівпредикативність. Реалізується як власне напівпредикативність і
додаткова дієслівна предикативність:
а) власне напівпредикативність. Це синтаксичні відношення між відокремленим
членом речення, вираженим іменною частиною мови, та пояснюваним ним суб­
стантивним членом речення, наприклад: Її очі, широкі й розкриті, прикулися до
чорної небесної глибини (Ю. Смолич); Так ми й сиділи у тихій кімнаті, в мирній
розмові — людина і птиця (А. Малишко);
б) додаткова дієслівна предикативність. Утворюється відокремленими членами
речення, вираженими дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Відрізня­
ється від власне напівпредикативності тим, що передбачається дієслівною належ­
ністю, вказуючи на активну ознаку суб’єкта, наприклад: Село Бидлівці, як і кожне
подільське село, розташувалося на пагорбі, спадаючи слободами в долини, до ставів
(Ю. Смолич); Там-сям крізь крони проривалися сонячні промені, влягаючись на опале
лист я рухливими жовтими латками (К. Пісоцький).
2. Непряма напівпредикативність. Має два різновиди: згорнута і прихована:
а) згорнута напівпредикативність. Властива субстантивним зворотам (відокрем­
леним додаткам), що можуть бути розгорнуті в суб’ єктно-предикатну конструкцію,
наприклад: А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка); Опріч Гафійки,
було ще два наймити (М. Коцюбинський);
б) прихована (відображена) напівпредикативність. Властива конструкціям, у яких
наявні спільні присудки, тобто одна частина повторює (відображає) зміст іншої,
наприклад: Степан згадував, хоча й не часто, рідне село (В. Під могильний); Через
душі, мов через вокзали, гуркотять состави почуттів (В. Симоненко).
Внутрішньорядні відношення. Як правило, виявляються в реченнях з одно­
рідними членами.
З формально-синтаксичного погляду до ускладнених конструкцій відносять ре­
чення з однорідними членами, з відокремленими другорядними членами, із вставни­
ми і вставленими компонентами, звертаннями. Наявність хоча б однієї з цих синтак­
сичних структур і робить речення ускладненим.
На відміну від формально-синтаксичного елементарного речення, просте усклад­
нене речення ніколи не відповідає предикативному мінімуму речення й тій частині
поширених простих речень, до складу яких входять лише іменникові компоненти,
зумовлені валентністю присудка.
Будь-яке ускладнення з граматичного погляду відбувається шляхом субординації
чи координації. Відокремлені другорядні члени, виражені дієприкметниковими,
_____________Синтаксис як розділ граматики__________________
411 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
дієприслівниковими, порівняльними, прийменниково-іменниковими зворотами, роз.
ширюють і ускладнюють структуру простого речення на основі субординації (кожен
такий компонент синтаксично підпорядковується якомусь членові елементарної
структури (наприклад, дієприслівник чи дієприслівниковий зворот підпорядковується
дієслівному членові)). Ускладнення на основі координації — це ускладнення однорід­
ними, уточнювальними, пояснювальними членами.