Члени речення поєднуються в так звані ряди за допомогою сурядного зв’язку.
Речення з рядами часто розглядають як трансформи, стягнення кількох речень в
одне на основі спільного підмета, присудка чи другорядного члена. Наприклад,
речення Ніч була т иха, спокійна й прекрасна (Ю. Смолич) можна розглядати як
стягнене з трьох речень: Ніч б ула т иха + Ніч була сп о к ій н а + Ніч б ул а прекрасна.
Так розглядали речення з рядами російські та українські мовознавці ХІХ-ХХ ст.
Наприклад, Ф. Буслаєв називав конструкції з рядами стягненими реченнями, а
відповідні члени речення кваліфікував як стягнені підмети, присудки, означення,
додатки, обставини. Такий погляд давав підстави для обгрунтування спорідненості
таких конструкцій зі складними реченнями. Тому й значно пізніше термін «стягнене
речення» залишався популярним. Так, О. Пєшковський стягненими називає речен­
ня, що містять у своєму складі однорідні члени, зазначаючи, що «речення ці такі ж
давні, як і «нестягнені», і процес самого «стягнення» довести не можна». Тому не
випадково історики мови (О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, О. Шахматов)
не вживали цього терміна.
імення О. Пєшковського про стягнені речення з однорідними членами мало
вплив на багатьох мовознавців, у т. ч. й українських (О. Синявський, Л. Була-
ховський та ін.). О. Мельничук розглядає однорідність у розділі про синтагматичне
членування речення і вводить поняття про однорідні синтагми. А. Загнітко трактує
ряд як тип конструкцій з паралелізмом, що співвідносяться з поняттями сурядності
та однорідності. Ряд охоплює такі функціональні різновиди: однорідні члени ре­
чення; неоднорідні, але сурядні члени; пояснення; уточнення; включення. При
цьому конструкції з кількома присудками вчений відносить до складних речень.
Українські мовознавці Б. Кулик, І. Вихованець, Г. Козачук усі речення з однорідними
членами розглядають як прості ускладнені, що цілком виправдано.
Основним різновидом ряду є однорідні члени. Вони виражаються всіма повно­
значними частинами мови. Взаємна залежність, спільна віднесеність до «третього
члена», однакова синтаксична позиція — це тільки умови для утворення рядів; виник­
нення ж самої конструкції можливе лише за наявності внутрішнього синтаксичного
зв’язку між словоформами, що виражається сполучником (його еквівалентом) або
ж інтонацією. Безсполучниковий однорідний ряд виражає синтаксичну еквіва­
лентність, однофункціональність, рівнозначність наприклад: Ж інка, д іт и, книж ки
— есе т е не пускало його, не давало йом у ви р ва т ь ся на село (І. Нечуй-Ле-
вицький). Сполучник, конструюючи ряд, водночас називає семантичну основу, на
якій будується рівнорядність словоформ. Основними семантичними типами
внутрішньорядних відношень є єднальні, протиставні, розділові, вторинними щодо
яких є градаційні і приєднувальні відношення.
412 Синтаксис як розділ гра м а т и к и
Не завжди члени ряду, поєднані сурядним зв’язком, є однорідними, наприклад:
Ніхто І ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Члени ряду є нерівноправними, якщо
внутрішньорядні відношення характеризуються відтінком залежності причино­
во-наслідкового та умовно-наслідкового характеру, наприклад: Хлопець ст ріляв
ш видко, хоча й неточно (В. Підмогильний).