Кілька членів речення, що виконують тотожну функцію, відносяться до одного
слова, об’єднуються один з одним сурядним зв’язком, відповідають на однакове
питання, називаються однорідними. Пісня та мила, пісня та люба. Все про кохання,
есе про любов (Нар. творчість).
Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією частиною мови, але у
функції однорідних можуть виступати і слова різних частин мови. Перший сніг! Хто
не пам ‘ятає його, першого, білого, аж голубого, пухнатого, м якого (Ю. Збанацькнй).
Кілька підметів у двоскладному реченні при одному присудку і кілька головних
членів речення в односкладному реченні завжди однорідні. Що ж до другорядних
членів речення, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними, їх однорідність
або неоднорідність зумовлюється різними чинниками.
Так, наприклад, узгоджені означення будуть однорідними за умови:
а) якщо в їх значенні наявний якийсь спільний відтінок;
б) якщо вони перераховують різновидності предмета або характеризують предмет
за однією і тією ж ознакою;
а) якщо стоять після означуваного слова;
г) якщо вони виступають художніми означеннями (епітетами).
413 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Наприклад: Люблю цю тишу мрійну, вечорову, коли виходить місяць у дібрщ
(І. Исхода); І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М.
сысий); Голубі, зеленкуваті, фіолетові присмерки спадають степом (І. Цющу
Пролетів буйний вітер в пустині, по безкрайому, мертвому полі (Ю. Мушкетик).
Коли два означення пояснюють предмет з різних боків чи перше означення стосу,
сться словосполучення з іншим означенням, то вони неоднорідні, наприклад: Густий
вечірній промінь падав із вікна Сократові на голову (Ю. Мушкетик).
Ці правила поширюються і на обставини та додатки. Для однорідності додатків
основною вимогою є питання, на які відповідають додатки. Якщо додатки відпо-
відають на одне питання, тоді вони однорідні. Без цієї умови додатки неоднорідні, на­
приклад: Абітурієнт надіслав (кому?) батькам (щ о?) листівку (неоднорідні
додатки); Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу руки твої, моя
мамо… (М. Сингаївський). У другому реченні додатки (матір і руки) однорідні.
Однорідні обставини повинні бути одного значеннєвого розряду і виражати дію з
одного боку: Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко).
Якщо обставини виражають різнотипні значення, вони не є однорідними: До Києва
(куди?) звідусіль (звідки?) гості прибули.
Однорідні члени речення поєднуються між собою за допомогою перелічувальної
інтонації та сполучників сурядності. Використання єднальних, протиставних і роз­
ділових сурядних сполучників зумовлюється смисловими відношеннями, наявними
між однорідними членами речення. Наприклад: Розквітають і квіти, і доля На моїй
українській землі (М. Сингаївський); Але ні вогонь, ні попіл не дали полегшення
(М. Стельмах); Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…
(М. Коцюбинський).
Однорідні члени речення мають такі особливості:
• займають позицію одного члена речення;
• пов’язуються з одним і тим самим членом речення підрядним зв’язком;
• поєднуються між собою сурядним зв’язком;
• здебільшого виражаються однаковими частинами мови;
• переважно виражають однотипні поняття.
Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення,
додатки, обставини, наприклад: Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в
ній пливли, наче напівзабута казка, дерева, пале, оселі (М. Коцюбинський); Всі
сміялися, реготалися, жартували (Панас Мирний); Ще ніколи він не був такий
лютий на брата й на селян, як тепер (Б. Грінченко); Земля на тих полях була чиста,
чорна і сита (Ю. Смолич); Серед страшних глуздів, свистів, лайок і знущань
козацьких виповзала шляхта з свого табору, в похід ганьби і приниження
(П. Загребельний). Інколи однорідні члени виражаються різними частинами мови,
наприклад: Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипівш и поглядами до
попелища (Ю. Смолич).
У реченні однорідні члени об’єднані в цілісний структурно-семантичний блок
стосовно інших членів речення, що займає позицію одного члена речення. Тому
однорідні члени пов’язуються з іншими компонентами речення не окремо, а лише в
структурно-семантичній єдності, в сурядному ряду. Всі однорідні другорядні члени є
414 супідрядними, оскільки підпорядковуються тому самому членові речення. Напри­
клад, У реченні Нехай тендітні пальці торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко)
однорідні прямі додатки серце, уста підпорядковані присудкові торкнуть, а між
собою пов’язані сурядним сполучником і. У реченні В прощанні літа син дививсь на
лева і на мене (М. Вінграновський) однорідні непрямі додатки на лева, на мене
залежать від присудка дививсь і поєднуються між собою сурядним сполучником і.
Структурно-семантична цілісність блоку однорідних членів може виражатись не
лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слів, що поєд­
нуються з блоком, наявністю спільного другорядного члена, узагальнювал ьного слова
таін.
Однорідні підмети і присудки, поєднуючись предикативним зв’язком у формі
взаємозалежної координації, не залежать від жодного члена.
У сучасній лінгвістиці існують різні погляди на речення з однорідними членами.
Дехто з мовознавців (І. Кучеренко) розглядає їх як складні речення з будь-якими
головними чи другорядними членами. Переважно як складні трактують речення з
однорідними присудками, наприклад: Співаки заворушились, захвилювалися, готу­
ючись до концерту (С. Васильченко); Я пурхала в саду, розгойдувала квітку
(Л. Костенко); А тим часом над лиманом почорніло щось і згасло (М. Вінграновський);
Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою
(П. Загребельний).
Для такого погляду є чимало аргументів. Наприклад, реченнєвогвірна функція
присудка: наявність двох і більше присудків засвідчує таку ж кількість вираження
категорії модальності та синтаксичного часу, отже, поліпредикативність речення.
О. Шахматов, відмежовуючи прості речення з однорідними присудками від складних
речень, відносив до останніх лише ті, в яких при присудках наявні власні другорядні
члени, наприклад: Дівча спинилося, розтулило рота, розширило оченята і на мент
припинило плакати (В. Шевчук).
Межа між простим і складним реченням не завжди чітка. Деякі речення можуть
бути інтерпретовані і як прості, і як складні. Такими є речення, в яких при одному
підметі наявний не один, а кілька присудків, наприклад: Я попрощався і пішов додому;
Вона то посидить, то походить.
Тому дехто з мовознавців (І. Слинько, Н. Гунванюк, М. Кобилянська) обгрунто­
вано, на наш погляд, вважає, що обмеження категорії предикативності лише темпо-
ральністю і модальністю не є достатнім: «Необхідно брати до уваги ще персональ-
ність, яка лише почасти виражається присудком (особовими формами). Основним
засобом вираження персональності у двоядерному реченні є підмет. Тільки повто­
рення всіх трьох ознак — темпоральності, модальності і персональності — можна
вважати поєднанням кількох предикативних одиниць, тобто складним реченням)».
Отже, структури з однорідними присудками можна вважати перехідними. З ураху­
ванням семантико-синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-гра­
матичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, їх слід відносити
До простих ускладнених речень.