Не є однорідними членами речення такі конструкції:
1) повторювані слова, що виконують функцію одного члена речення і вживаються
з метою наголошування на чомусь, посиленого вияву ознаки тощо, наприклад: Ох не
рання любов, не рання! (Л. Костенко); А колесо, а колесо, а колесо! Торкнеш, його —
подумати кортить: чого ж ото кружитись в тому колесі, а чи не краще колесо
крутить?! (Л. Костенко); Усе, усе, усе — для битви (М. Вінграновський); Тихо, тихо в
кімнаті… (С. Васильченко);
2) цілісні фразеологічні вирази, компоненти яких часто є антонімічними; такі
сполучення виконують функцію єдиного члена речення (і сміх і гріх, ні слуху ні духу, ні
те ні се, за і проти, ні пуху ні пера, альфа і омега, ні ш вець ні жнець, содом і гоморра,
ні живий ні мертвий, старе й мале, і нашим і вашим, н і сіло ні впало, ні кує ні меле,
дешево й сердито, раз і назавжди, часто й густо, рано чи пізно), наприклад: Неси в
щільник свій мозок, кров і плоть (М. Рильський); І см іх і гріх було дивитися на цю
недоладну постать, натоптану злобою і болем (М. Стельмах); Дівчатка раптом ні
сіло ні впало між собою побилися (В. Козаченко);
3) ускладнені форми простого присудка, що утворюються повторюваними сло­
вами в сполученні з частками (хочеш не хочеш, а йти треба; оце заспівав так
заспівав; раді не раді, а гостей зустрічайте).
Отже, просте речення може ускладнюватись однорідними головними і другоряд­
ними членами, що утворюють цілісний структурно-семантичний блок, між компо­
нентами якого наявні єднальні, зіставно-протиставні, розділові, приєднувальні та
градаційні відношення.