Координація присудка з однорідними підметами в числі і роді. Залежить вона
від порядку слів, значення сполучників, лексичного значення підмета і присудка.
За умови, коли однорідні підмети вживаються у формі множини, то й присудки
стоять у формі множини, наприклад: Зацвіли усі діброви, і долини, і луги (М. Стель­
мах); Комбати, ад’ютанти і старшини сіли на коней (О. Гончар); Дівчатка і
хлопчики не співали, а дзвонили в ніжні польові дзвіночки (Ю. Збанацький).
418 Якщо однорідні підмети пов’язані єднальними сполучниками або безсполуч­
никово, мають форму однини і є назвами осіб чи уособлених предметів, присудок
переважно вживається у множині, наприклад: Раділи і садок, і поле, і долина
(Л. Глібов); Осталися сиротами старий батько й мати (Т. Шевченко). Проте деколи
препозитивний присудок вживається в однині (а в минулому часі має і форму роду
найближчого підмета), наприклад: Посеред хати сидів Семенко й сестра
(В. Стефаник).
Препозитивний присудок у реченнях з однорідними підметами в однині і множині
вживається в однині або множині залежно від того, яку граматичну форму має най­
ближчий до нього підмет, наприклад: Чорніє поле, і гай, і гори (Т. Шевченко); Пішли
дощі, пороша, вітер (Леся Українка); В тій пісні чулися гудки заводів і рев машин,
і шепоти пшениці (П. Тичина).
Постпозитивні присудки при однорідних підметах, що мають форму однини,
вживаються здебільшого в однині, зрідка — в множині, наприклад: Наша воля і правда
жива (В. Сосюра); Завод і лан, село і місто злились в єдину пісню чисту
(М. Рильський); Цей грім копит і сурм тривожних спів до рицарів луною долетів
(М. Бажай).
Якщо однорідні підмети пов’язані зіставно-протиставними, градаційними
сполучниками або відповідною інтонацією (без сполучників), то при однорідних
підметах в однині присудок теж вживається в однині, наприклад: Не вітер, а буря
завіяла (Панас Мирний); Не тільки кожен екіпаж, а й кожен танкіст мав свої думки
щодо майбутнього маршруту бригади (В. Собко).
При однорідних підметах у формі однини, поєднаних розділовими сполучниками,
присудки вживаються в однині й координуються з найближчим однорідним підметом
у числі (в минулому часі — і в роді), наприклад: Чи то сором, чи то гнів опанував його
серце (Панас Мирний); Не то сон, не то забуття склепляло повіки (М. Коцюбин­
ський); Над дорогою попадалась вся в цвіту груша або кущ черемухи (М. Коцю­
бинський); Спросоння не розбереш, чи то людина, чи вітерець, чи місяць золотою
ручкою стукає в шибки (М. Стельмах).
Якщо однорідні підмети мають різні форми числа, то присудок вживається в тій
формі (в однині чи множині), яку має найближчий підмет, наприклад: Ось засинію на
небосхилі попруга, чи ліс, чи гори (Панас Мирний). Проте використовуються і форми
множини, наприклад: То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу
(П. Воронько).