Ряди однорідних членів, поєднаних перелічувальною інтонацією, єднальними чи
розділовими сполучниками, можуть мати при собі узагальнювальні слова. Узагаль­
нювальні слова виражають загальне значення однорідних членів і відносяться до них
як родове поняття до видового. Відповідно узагальнювальне слово здебільшого ви­
конує ту ж синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Наприклад, у реченні Все
знайоме і рідне до болю в душі: і криниця в саду, і червона калина (М. Луків)
узагальнювальне слово (займенник все) й однорідні члени (криниця і калина) вико­
нують роль підметів; у реченні Чи вліт ку, чи в осінню негоду, чи в найлю т іш у зимову
заметіль — завжди до нього могли постукати (О. Гончар) узагальнювальне слово
завжди й однорідні члени (влітку, в негоду, в заметіль) виконують роль обставин
часу, пов’язаних із присудком (могли постукати).
У ролі узагальнювальних слів можуть вживатися слова різних частин мови, однак
найчастіше — займенники: весь, усе,.усі, ніхто, ніщо та ін.; прислівники займен­
никового походження: усюди, звідусіль, скрізь, завж ди, ніколи; дієслова: робити,
працювати, мітингувати та ін.; словосполучення: кож ного разу, в у с іх кінцях, ні в
жодному разі, одним словом та ін.. Наприклад: Тиша була наповнена всякими
звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і дзиж чанням польових м ух, і тихим
мелодійним шелестом стиглого жита (М. Коцюбинський).
Узагальнювальні слова можуть стояти перед однорідними членами або після них,
наприклад: Усе: добре слово, добрі діла, гарні вчинки, — одним словом, лю дяніст ь і
420 Синтаксис Як розділ граматики
благородство душі не можуть бути показними (3 журн.); На річці, в лісі, на полі —
усюди німо, тихо (П. Тичина).