Відокремлення — це смислове виділення одиничного (непоширеного) або поши­
реного члена речення за допомогою інтонації й пауз (в усному мовленні) або розділо­
вих знаків (у писемному мовленні). Відокремлюються переважно другорядні члени
речення — означення, в тому числі й прикладка, обставини та звороти у функції
додатка.
Другорядний член, приєднуючись до пояснюваного слова, тільки уточнює його
значення, не співвідносячись з окремим реченням. Таку функцію виконують: 1) відо­
кремлена прикладка; 2) відокремлені обставини, виражені прислівниками або при­
йменниково-відмінковими формами іменників та 3) синтаксичні звороти у ролі додат­
ка. Наприклад: Григорій Безверхий, архітектор (О. Довженко); А там, з а річкою,
стелилися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський); За виняткам
баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

Відокремлення чи невідокремлення другорядного члена речення залежить, Крім
ОСНОВНО! умови, ВІД морфологічного вираження ГОЛОВНОГО Й залежного СЛІВ, оди.
ничного чи поширеного залежного члена речення, його місця щодо головного слова та
від характеру синтаксичного зв’язку з ним: пояснює тільки головне слово чи виявляє
також зв’язок і з іншим. Наприклад, у реченні Додому вертався він із молоденького
сусідкою — дівчиною Ганною (У. Самчук) поширена прикладка стоїть після поясню­
ваного слова, пов’язується тільки з додатком (з сусідкою), уточнює його зміст, тому
відокремлюється. У реченні Розганяючи туман, сонечко вставало (Б. Грінченко)
поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, незалежно від місця, де
стоїть (тут — на початку речення, але можна її переставити і на кінець), відокрем­
люється, бо виражає додаткову процесуальну ознаку, пов’язуючись граматично з прн-
судком і за смислом — з підметом: Сонечко вставало і (воно) розганяло хмари.
З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні)
знаки — коми і тире. За силою відокремлювальної функції коми — знак слабший, тире —
сильніший. Наприклад: Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображення у воді
(Г. Бурчанський); Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А . Ма­
лишко).