Відокремлені члени речення містять елемент додаткового повідомлення, тому на­
бувають більшої синтаксичної ваги і стилістичної виразності в реченні, ніж невідо-
кремлені, наприклад: Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої
зеленим хлібом (М. Коцюбинський). Відокремлений дієприкметниковий зворот
налитої зеленим хлібом не лише характеризує предмет, а й виражає додаткове твер­
дження (напівпредикативність): Долина налита зеленим хлібом. Якщо ж цей зворот
перенести в препозицію до означуваного слова, то він не буде відокремленим і
виражатиме лише атрибутивне значення: Мої дні течуть тепер серед степу, серед
налитої зеленим хлібом долини.
Відокремлені другорядні члени функціонують переважно у літературно-книжній
мові, виконуючи функцію економізації вислову; вони збагачують гнучкість синтак­
сичної структури літературної мови, збільшують кількість можливих паралельних
конструкцій (синтаксична синонімія).
Існують умови відокремлення другорядних членів: смислове навантаження відо­
кремлюваного члена, порядок слів, непоширеність-поширеність, неможливість вхо-
_________ ______________Синтаксис як розділ граматики _____________
423 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
ДЖЄННЯ у синтаксичне словосполучення, ВИМОГИ СТИЛІСТИЧНОГО порядку ТОЩО. Деякі
умови мають обов’язковий характер, інші — факультативний. Обов’язковим є відо­
кремлення другорядних членів у разі неможливості входити в синтаксичне слово­
сполучення. Це, зокрема, стосується означень і прикладок, що пояснюють особові
займенники, наприклад: І досі воно перед моїми очима, те незграбне будування з
соснових дощок та обаполів — народний театр… (С. Васильченко); Вона, зігнута і
бліда, стріяа його переляканими і сердитими очима (М. Коцюбинський).
Факультативними можуть бути порядок слів, смислове навантаження і поши­
реність другорядних членів. Ці умови не завжди впливають на відокремлення членів
речення.
Зокрема, відокремленню більшою мірою сприяє постпозиція другорядних членів,
їх поширеність. Наявність додаткового смислового навантаження теж зумовлює відо­
кремлення, наприклад: Задоволений хлопець посміхнувся і Задоволений, хлопець
посміхнувся. У першому реченні наявні лише атрибутивні відношення, що виража­
ються означенням задоволений, у другому на них нашаровуються додаткові причинові
семантико-синтаксичні відношення (Хлопець посміхнувся тому, що був задоволений).