Вставні компоненти (слова, словосполучення, речення) — мовні одиниці, що
виявляють ставлення мовця до висловлюваної ним думки і виражають різні модальні
значення (можливості, сумніву та ін.).
Невелику групу вставних слів становлять модальні елементи відприкметникового,
відзайменникового та відчислівникового походження (основне, головне, власне,
проте, втім, по-перше, по-друге).
Вставні слова, що виражають емоційну оцінку повідомлюваного в реченні факту
(на щастя, на жаль, на зло, на диво, на радість, на біду та ін.), послідовність викладу
(наприклад, навпаки, насамперед, по-перше, по-друге, крім того, таким чином,
зокрема), розглядають як такі, що не належать до модальних.
Вставні речення, як правило, прості; вони можуть бути двоскладними і одно­
складними, наприклад: Роби розумно, кажуть люди, не так, як робить Яловець
(Л. Глібов); На устах, відчував він, стриміли уже слова (Б. Лепкий); Трава у полі, як
там кажуть, аж шумить, лізучи з землі (Г. Квітка-Основ ’яненко). Похідними від
речень є вставні слова типу кажуть, вважають, думають (походять з односкладних
неозначено-особових речень), знаєш, чуєш, слухай (походять з односкладних
означено-особових речень).
431 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Часто в сучасній українській мові використовуються вставні однослівні та кілька-
с л іп і односкладні безособові й інфінітивні речення. Зокрема слова типу пам ята-
стьсп. бачиться, гадалось, міркувалось с вставними реченнями, що можуть транс-
формуватися у головні в складнопідрядному реченні, наприклад: П а м ‘ятаеться, тут
водились і качки, і різна водоплаваюча птиця (Остап Вишня) —► П ам ’ятаеться, що
тут водились і качки, і різна водоплаваюча птиця. Деколи вставні речення можуть
поєднуватися з основним реченням за допомогою сполучників як, що. наприклад:
Бсреговенко, як здавалося мені, з недовір ’ям глянув і підм оргнув (Ю . ЗбанацысиЙ);
Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порож ній (І. Багмут).
Класифікації вставних одиниць грунтуються на їх семантиці та оцінці повідомлю­
ваного. що міститься в них. Залежно від цього виділяють такі групи вставних ком­
понентів:
І) вставні слова, словосполучення й речення, що виражають ступінь вірогідності
повідомлюваного (так звана гіпотетична та констатуюча модальність, що передається
словами типу мабуть, певно, може, видно, здається, очевидно, безумовно, безпе­
речно, дійсно, справді, природно, певна річ, правду каж учи і т. ін.), наприклад:
Прамова, здасться, удалась йому (М. Коцюбинський); Ти, мож е, спиш зараз, тобі
байдуже, що я тут мучусь (М. Коцюбинський); Повіт ря було т аке чисте й легке, що,
здасться, груди не втягали його, а само воно лилось в груди (І. Нечуй-Левицький);
Гїді, мабуть, спати (С. Васильченко); Здавалось, табун гарячих коней потрапив на
трясовину і мовчки чекає на свою загибель (Петро Панч);
2) вставні одиниці, що передають зв’язок думок, послідовність їх викладу чи
логічне завершення цього викладу (таким чином, словом, до речі, по-перш е, головне,
нарешті, навпаки, зокрема, однак, в усякому р а зі та ін.), наприклад: А головне, є в
хлопченяті, внукові його, гострий до ж иття інтерес, до кож ної найдрібніш ої його
часточки! (К. Пісоцький); Втім, Тихін і сам відчув у собі давно забут ий до грибів
азарт (К. Пісоцький); Власне, Бронька нічого такого й не нам агався згадати
(Ю. Смолич); Словом, Броньчииу розповідь треба переповіст и своїми словами
(Ю. Смолич);
3) вставні слова, словосполучення і речення на позначення джерела повідомлення
(за словами…, на думку…, по-моєму, за повідом ленням…, каж уть, за висловом…
тощо), наприклад: Як сказано було вж е на початку ц іє ї д ост овірної іст орії, отець
Кирило Іванович, або Кирило Матерборзький, я к говорилося у К иєві, запросив
Грицька Пісченка до себе на неділю у гост ину (М. Грушевський);
4) вставні компоненти, що виражають емоційний стан мовця, його почуття (на
лихо, на горе, на жаль, на біду, на радіст ь, як на гріх, на диво та ін.), наприклад: Як на
лихо, забарилась вона в сусідів (Марко Вовчок); На щастя, м оя подальш а доля
склалася не так, як багато того прагнули (В. Підмогильний); Я к на гріх, траплялася
пригода за пригодою (М. Руденко); На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не
повернеться (Ю. Яновський);
5) вставні слова, словосполучення і речення на позначення характеру вислов­
лення, способу передавання думки, типу її оформлення (т ак би мовити, іншими
словами, власне кажучи, сказати по правді, правду каж учи та ін.), наприклад: Пишу ,
432 цей мат еріал в умовах, сказати, не зовсім прийнятних (М. Хвильовий); Хоч, правду
кажучи, я й т ак не зморений (Д. Ткач);
6) вставні слова, словосполучення і речення, що передають звернення до співбе­
сідника і вживаються з метою привернення уваги читача (слухача) (даруйте, вибачте,
пам ‘ятасте, відчуваєте, бачиш, чуєш і т. ін.), наприклад: 3 авіабомби дуже просто
мож на зробити путящу, як говориш ти, міну? (М. Стельмах); А мене, повинна тобі
сказати, звуть Мартою Гаврияівною (В. Козаченко); Я знаю село. повірте, зовсім не з
книг т а викривлених фільмів, з яких ніколи правди не дізнаєшся (О. Чорногуз);
Я, пам ’ятасте, при’іздив до вас як автор (Ю Японський). М. Каранська зазначає, що
такі вставні елементи допомагають мовцеві порозумітися зі слухачами.