Порядок синтаксичного розбору речення
із вставними словами, сполученнями слів і реченнями
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення ускладнене вставними словами.
3. Вказати, що виражають вставні слова (сполучення слів, речення).
4. Характеристика головних та другорядних членів, наявних у реченні.
5. Пояснити правила вживання розділових знаків при вставних словах (сполу­
ченнях слів, реченнях).
Зразок усного розбору
Може, мій вчинок — суцільна легковажність? (П. Загребельний).
Речення просте, питальне, стверджувальне, двоскладне, поширене, повне, усклад­
нене вставним словом може, що виражає припущення.
Підмет вчинок, простий, виражений іменником у формі називного відмінка одни­
ни; присудок легковажність, складений іменний у формі називного відмінка однини
та дієсловом-зв’язкою бути у формі теперішнього часу (є), якої в реченні немає, тому
між підметом і присудком ставиться тире.
До групи підмета відноситься узгоджене означення мій, виражене присвійним
займенником.
До групи присудка відноситься означення суцільна, виражене прикметником.
Вставне слово може виділяється комою.