Звертання, оскільки воно граматично не зв’язане з членами речення, виділяється
паузами, а на письмі — розділовими знаками — комами або знаком оклику: М оя Аркадіє
чудова! І я к це я сюди забрів? (О. Ольжич); Німій, бідо м о я , ж адо м о я , бо серця
джерело вж е обміліло… (В. Стус); Спасибі вам, двори і я во р и (Л. Костенко).
Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без окличної інтонації,
стоїть а) на початку речення: О рідна сестро, падьмо ниць (В. Стус); Мій друже, я
Красу1 люблю… (М. Вороний); б) у середині речення: Прощай, синє море, безкрає,
просторе (Леся Українка); Лети, моя пісне, за гори й долини (В. Сосюра); в) у кінці
речення: Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю (В. Стус); Мороком
душу огорне — ані тобі продихнуть… Здрастуй, бідо моя чорна! Здрастуй, страсна
моя путь! (В. Сіус).
Яшцо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього
— той знак, якого вимагає зміст речення: Господи! Світ не свят ит ься — Побож еволіли
ми! (В. Стус); Вгамуйся, серце! Годі, схаменися… (М. Вороний).
__________ СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
438 Перед звертанням може стояти підсилювальна частка о. Якщо частка тісно зв’я­
зана із звертанням інтонаційно, то у такому випадку між часткою о і звертанням
ніякий розділовий знак не ставиться: О музи, музи, музи кам ямі! Де грім душі,
наряджений з любові?; О Боже правий! За що така злоба?\ О Ви, що стільки часу
змарнували…; О Маріелла, Маріелла, Маріелла…; О мій коханий, хто він. цей старий…
(Із тв. Л. Костенко).
Якщо перед звертанням стоїть вигук, то відділяється від нього комою: Ох. пісне,
чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський). Якщо слова ти, ви підсилюють вигук,
то вони виділяються разом з вигуком: Гей ви, далі ясні… (В. Сосюра); О ти. всепро-
щальна. о, несамовита, осмутами вмита твоя ненависть (В. Стус).
В експресивному мовленні зрідка вживається звертання, виражене особовим
займенником: Ану, ти, ворушись. Збирайся! (В. Козаченко); Ну, ви. ходіть сюди! (Леся
Українка).