Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кількох простих
одиниць. За змістом і граматичними засобами складне речення становить структурну
й інтонаційну цілісність: Билося серце, і грала кров од передчуття чогось в житті
радісного, могучого (С. Васильченко); Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з
якихось дивовижних трав та альпійських квітів, досі не бачених нею, таких, щ0
цвітуть лише там, високо в горах, у понадхмар 7, д е не буває й туманів, де сонце
світить вічно (О. Гончар).
Загальний зміст складного речення зумовлюється змістом його частин (простих
речень), що входять до його складу і перебувають у певних синтаксичних відно­
шеннях одне з одним.
Складне речення характеризується сукупністю ознак, серед яких найістотнішими
є такі: 1) поліпредикативнісгь; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інто­
наційна цілісність, завершеність та єдність його частин за комунікативною метою.
Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається із
двох чи кількох предикативних одиниць, центрів, які співвідносяться з моделями
простих речень, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох
предикативних одиниць, називається двокомпонентним. Наприклад: І все, що в моєму
серці, я віддаю тобі, дорогий мій краю (І. Цюпа). Складне ж речення, що складається з
трьох і більше предикативних одиниць, називається багатокомпонентним, чи багато­
членним. Наприклад: Ми зірвали лише по одному суцвіттю, й зробили це не змов­
ляючись, ми пожаліли кущ, переглянулись, і одна думка пройняла нас, і один вогонь
побіг по наших жилах, це була мить надзвичайної близькості, яка єднала
(Ю. Мушкетик).
На відміну від простого складне речення будується не із слів і словосполучень, а із
предикативних одиниць, своєю будовою подібних до простого речення, поєднаних
між собою за структурною моделлю двоскладного чи односкладного, але відпо­
відного типу предикативної конструкції.
Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполуч­
ні засоби, — сполучники і сполучні слова, — порядок предикативних частин, а також
наявність спільних компонентів у різних предикативних частинах складного речення
(спільні другорядні члени речення, вставні і службові слова), паралелізм структур
тощо.
Предикативні частини, що входять до складного речення, набувають певного
семантичного оформлення лише у складі всього речення, а взяті окремо, вони зви­
чайно не характеризуються інтонаційною і семантичною завершеністю.
Основними засобами зв’язку предикативних частин у межах складного речення є:
• інтонація;
• сполучні засоби — сполучники і сполучні слова;
442 • співвідношення видо-часових і способовнх форм дієслів-присудків у преди­
кативних частинах складного речення;
• порядок розміщення предикативних частин.