В організації внутрішньо-синтаксичної структури складнопідрядного речення як
комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні засоби, як сполучники
підрядності та сполучні слова, вказівні слова, співвідношення видо-часових і спо-
собових форм дієслів-присудків, порядок частин, лексичні елементи, інтонація.
Сполучники підрядності і сполучні слова — це найважливіші засоби зв’язку під­
рядного речення з головним у складнопідрядному речейні. Саме вони граматично
підпорядковують одну частину складного речення іншій і значною мірою зумов­
люють специфіку семантико-граматичної залежності підрядного речення від
головного. Сполучники підрядності і сполучні слова — найбільш виразні формальні
показники підрядного зв’язку частин складного речення, тоді як сполучники суряд­
ності — показники сурядного зв’язку частин складносурядного речення. Саме цю
характерну ознаку виділяють уже при першому ознайомленні з основними двома
типами складних сполучникових речень. Наприклад: Я заст ав ї ї вдома, і вона зраділа
невимовно (В. Підмогильний); Коли надвечір квочка вела всіх додому, курчата
почували себе найщасливішими істотами (О. Ольжич).
Сполучники підрядності і сполучні слова на синтаксичному рівні об’єднує одна
спільна функція — бути засобом зв’язку підрядного речення з головним; інші ж ознаки,
зокрема лексико-морфологічна природа і семантико-синтаксичні функції, у сполуч­
ників і сполучних слів різні. Принципова ж різниця між сполучниками підрядності
і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лтце зв’язують
підрядне речення з головним, не беруть участі в організації внутрішньосинтаксичних
зв’язків підрядного речення і не є членами речення, а сполучні слова не лише приєд­
нують підрядне речення до головного, а й беруть участь у внутрішній організації
підрядного речення, тобто вступають у семантико-синтаксичні зв’язки з іншими
словами і як повнозначні слова виконують функції певних членів підрядного речення.
Лексико-морфологічні розряди найбільш уживаних сполучників підрядності і
сполучних слів, які використовуються для зв’язку підрядного речення з головним
подано в таблиці.

У розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі викли­
кають виділені в таблиці багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В одних
випадках вони виступають у функції сполучників підрядності, а в інших — у функції
сполучних слів.
Аналізуючи названі омонімні слова в реченнях, необхідно пам’ятати про специ­
фічні ознаки сполучних слів і сполучників.
Слово що, виступаючи сполучним словом, має значення предметності, вказує на
предмет, тому що в такому разі це співвідносний з іменником займенник. На місці
слова що в цьому разі можна поставити іменник або інше субстантивоване слово з
головного речення, до якого відноситься підрядне означальне, а в підрядному з’ясу­
вальному на місці сполучного слова що можна поставити будь-який (відповідний за
змістом) іменник. У підрядному означальному реченні сполучне слово що можна
замінити словами який, яка, яке, які; отже, в таких випадках слово що є синонімічним
за значенням повнозначним словам-займенникам, які в підрядному реченні завжди —
сполучні слова. Будучи повнозначним словом, що вступає в граматичний зв’язок з
іншими словами підрядного речення (від нього чи до нього від інших слів підрядного
речення можна поставити питання), має певну відмінкову форму і виконує синтак­
сичну функцію відповідного члена підрядного речення. Сполучне слово що не можна
пропустити. В підрядних реченнях з’ясувальних воно, як правило, логічно наголошу­
ється, інтонаційно виділяється.
Сполучник що не має всіх цих ознак: як службове слово він не має предметного
значення і категорії відмінка; на місці сполучника не можуть бути поставлені сино­
німічні за значенням сполучні слова; сполучник граматично не зв’язаний з іншими
455 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
словами і не є членом речення, в ряді випадків може бути пропущений, логічн
виділяється і не наголошується.