Складними сполучниковими реченнями з різними видами зв’язку є КОНСТруцц»
в яких одночасно наявні сурядний і підрядний зв’язки. Щодо статусу цих структ\~!
як окремої моделі ускладнених складних речень немає одностайності ні в зарубі
ній, ні у вітчизняній лінгвістиці. Деякі мовознавці (і. Василенко, М. Симулик та ін \
досліджуючи сурядно-підрядні речення, обмежуються трикомпонентними СТрук
турами, тобто аналізують речення, в яких просте і складнопідрядне поєднуютьс
між собою сполучником сурядності. Це є недоліком, оскільки в мовленні реалізу
сться значна кількість таких складних речень з сурядністю і підрядністю, у яких
крім звичайного підпорядкування, наявні складніші різновиди підрядного зв’язку-
супідрядність, послідовна підрядність, їхні комбінації.
Першим з українських лінгвістів почав досліджувати ці конструкції О. Верж-
бицький. Він поділяв їх на такі типи: конструкції, в яких підрядне речення пояснює
одразу два чи кілька незалежних речень, пов’язаних між собою способом суряд­
ності; конструкції, утворені сурядним поєднанням простого речення із складно­
підрядним або навпаки; складнопідрядні речення, поєднані способом сурядності-
три і більше речень, одні з яких є простими, а інші складнопідрядними, що поєд­
нуються способом сурядності в одну складну конструкцію; конструкції, в яких
наявний збіг сполучників сурядності і підрядності. І. Вихованець, аналізуючи склад­
ні речення з різними видами синтаксичного зв’язку, виділяє шість типів таких
конструкцій, найпоширенішими з яких є саме сурядно-підрядні речення. З-поміж
них він називає три варіанти поєднань предикативних частин: дві чи більше сурядні
частини мають одну спільну для них підрядну частину; одна з сурядних частин
поширюється підрядною частиною, а інші сурядні частини вживаються без під­
рядної частини: кожну із сурядних частин супроводжують підрядні частини. При
цьому І. Вихованець наголошує, що завжди один із видів синтаксичного
Деякі вчені речення із сурядністю і підрядністю в окремий тип не виділяють,
а розглядають як звичайні складносурядні речення. Підрядний компонент ними ква­
ліфікується як частина сурядного речення, береться до уваги лише перший, ло-
гіко-граматичний, рівень членування і цілком ігнорується другий (третій, четвертий
і т. д.) — структурний. Це стосується насамперед внутрішньої структури таких
конструкцій — наявності предикативних центрів, яких у складних сурядно-під-
рядних реченнях завжди не менше трьох. Справді, на зовнішньому рівні членування
сурядним зв’язком поєднуються дві частини, що можуть бути як простими, так і
складними реченнями, однак на внутрішньому рівні членування у частинах, що
становлять складнопідрядні речення, виділяють головні і підрядні компоненти, як і в
будь-якому складнопідрядному реченні.
Складні речення з сурядним і підрядним зв’язками переважно мають
багатовимірну структуру, причому на зовнішньому рівні членування частини їх
здебільшого поєднуються сурядним зв’язком. Тому не можна погодитись з тими
вченими, які провідним вважають той зв’язок, який іде першим. Так, М. Симулик
конструкцію Печаль житніх ст епів ст ояла в очах хліборобів, І вони ніяк не
м огли збагнут и, для чого їм т реба було поховат и свою свят иню — зерно
(М. Стельмах) визначає як складне речення з сурядністю і підрядністю, а
474 конструкцію По обидва боки шляху лежали незаймані землі, які чергувалися з
перелісками, а далі синіла смуга лісу (Петро Панч) — як складне речення з
підрядністю і сурядністю. Однак очевидним є те, що провідним і в першому, і в
другому випадках є сурядний зв’язок, що, до речі, підтверджують ті мовознавці, які
залишають поза увагою внутрішні зв’язки між частинами таких структур І
визначають Тх як складносурядні.
Залежно від того, який синтаксичний зв’язок є провідним, виділяють дві моделі
цих конструкцій: складні речення із сурядністю і підрядністю; складні речення з
підрядністю і сурядністю.