Складне синтаксичне ціле — одиниця більша, ніж речення. Воно утворюється
кількома реченнями: простими неускладненими, ускладненими, складними елемен­
тарними і багатокомпонентними.
Речення, які належать до складного синтаксично цілого, різні за своєю структурою
і самостійні, вільно поєднуються одне з одним передусім змістом. Зв’язки між такими
реченнями називають міжфразовими. Вони здійснюються за допомогою лексичної
послідовності, а також спеціальних синтаксичних засобів.
Складному синтаксичному цілому властива єдність думки, вислову, теми, суб’єк­
тивно-модального забарвлення. Це цілісне утворення, в якому зв’язок окремих речень
зумовлюється ставленням мовця (автора) до висловлюваного. Воно характеризується
і специфічною ритмомелодійною оформленістю: паузи між окремими реченнями в
ньому коротші, ніж паузи між блоками речень. Отже, в одному складному синтак­
сичному цілому поєднуються речення з відносною завершеністю теми (мікротеми),
семантичним і синтаксичним зв’язком компонентів. У ньому виділяється зачин (по­
чаток думки, теми — перше речення), середня частина (розвиток, виклад теми) і
кінцівка, що становить підсумок усього вислову (теми).
Складне синтаксичне ціле не можна ототожнювати з абзацом. Абзац — це частина
тексту між двома відступами (діалогічна і монологічна мова). Абзац не має особ­
ливого синтаксичного оформлення і може складатись з одного речення.
Засобами зв’язку компонентів складного синтаксичного цілого є передусім семан­
тична пов’язаність речень, єдність їх змісту, а також лексичні, морфологічні, синтак­
сичні та ритмомелодійні засоби.
1. Лексичні засоби. Це повторення слів, уживання особових і вказівних займен­
ників, займенникових прислівників тощо, наприклад: Ніч пролітала помалу. Ш ахай,
попередивши свою жінку про вранішній виступ Ь села, спав тихо, наче й не спав
зовсім. Снів фантастичних і нереальних він не знав. Така була його вдача. Сонце
сідало на ланах десь унизу. Стрімкі скелі вставали перед ним і його військам. Ось їд е
він кам ’яною дорогою, тільки підкови вибивають іскри. Шлях лежить перед ним
довгий і все нагору. Він чує, як військо гомонить позад його тривожно. Я к зірветься
іноді вершник який—з дороги в безодню. Б ’ється з конем об каміння гостре й летить
униз, у долину. Серце холодне в Шахая, не знає він жалю. Веде дорога вгору до мети.
І. наближаючись до ясного верхів % він бачить нові й нові простори, оповиті тума­
нами (Ю. Яновський). У цій надфразній єдності змістовою домінантою є прізвище
персонажа Шахай та його займенникові відповідники.
2. Морфологічні засоби. Це співвідношення видо-часових і способових форм
дієслів-присудків, наприклад: Так і не знайшовши відповіді, Тихін опустився на
камінь й потягнувся руками до джерела. Набрав у пригоршні холодної до ломоти в
485 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
зубах вологи. Довго пив. Затим з його рук пив, робив передих і змову пив хлопчик
(К. Піеоцький). Присудки в наведеній конструкції виражені дієсловами минулого
часу, що зумовлює взаємопов ’язаність цих речень.
3. Синтаксичні засоби. До них належать порядок слів і речень, паралелізм по­
будови окремих речень тощо, наприклад: Був чудовий ранок. Свіжа рослинність бли­
щала під блакитним небом проти сонця. Зеленою левадою побігла стежечка аок до
ставка. Стежкою йшов Семен Караташ. Він тільки що підголивсь шматком старої
коси, і підголена борода біліла проти запеченого лиця. Семен йшов купатись.
Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвилі і сріблом блищали на
сонці. Здавалось, що на дні ставка кипіло срібло, що гарячі бризки розтопленого
срібла підскакували догори та продирали рівний поверх води. Ставок блищав, аж очі
боліли глянути на нього. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом І
блискучої хвилі. Від берега, під вербами, вода була наче зеленаста. Маленькі хвилі І
рівно котилися, ласкаво мили берег (М. Коцюбинський). У наведеній надфразній
єдності широко представлений паралелізм структури речені, однотипність речень, які
є двоскладними повними.
З огляду на спосіб зв’язку між реченнями розрізняють два структурні типи склад­
них синтаксичних цілих: з ланцюжковим (послідовним) зв’язком компонентів і з
паралельним зв’язком компонентів.
1. Складні синтаксичні цілі з ланцюжковим зв’язком компонентів. Найпо­
ширеніші у мовленні. За такого зв’язку розгортання думки відбувається послідовно,
кожне наступне речення доповнює попереднє; засобами зв’язку між реченнями є
лексичні повтори, займенники, займенникові прислівники тощо. Найбільш самостій­
ним є перше речення, наступні речення послідовно «чіпляються» одне за одне, напри­
клад: 77 ж учителі говорили, що з Тимка вийде художник. Він справді непогано І
малював. Однак вчитися далі не схотів. Після одного зимового надвечір ‘я. Тоді з І
городу він спостерігав захід, захмарений, з льодовою сизістю, яка внизу переходила в І
похмуру, що поволі наближала обрій, темінь. Од н еї в Тимка вповзала відлюдьку-
ватість лютневої ночі, на яку безнадійно щось очікувало (Г. Штонь).
2. Складні синтаксичні цілі з паралельним зв’язком. Характеризуються тим,
що між реченнями однорідного складу чи подібної будови зв’язки дуже близькі до
тих, що наявні між частинами складносурядних і безсполучникових складних речень
з однорідними частинами. Таким реченням властива відносна самостійність. Вони по­
єднуються передусім семантично, але певну роль відіграє і співвідношення видо-ча-
сових форм дієслів-присудків. Ними передаються незалежні одна від одної події, яю
відбуваються одночасно, наприклад: Сергій брів посеред величезного кривого поля.
Летіли над ним птахи. Сергій сміявся, беззвучно регот ів, відчуваючи, що скинув із
душі важкий, ніби камінь, страх. Ще запліталися ноги од т ієї ваги, але йти вже було
легше (В. Тарнавський).
Паралелізм зв’язків грунтується на семантичних відношеннях переліку, зіставлен­
ня, протиставлення, що часто супроводжуються структурним паралелізмом частин.
Надфразні єдності з паралельним зв’язком компонентів використовуються пе­
редусім для опису одночасності чи послідовної змінюваності подій, явищ, наприклад:
Тихою ходою, ледве стукаючи потомленими ногами по свіж ій ріллі, йшов за плугом
486 зарубок Семен Ворон. Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, по-
спішались з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи припізнився, доорюючи
панський лан. Справді, було нерано. Осіннє сонце давно вже сховалось за горою,
забрало з собою й проміння; лиш холодне небо кидало на чорну землю блакитне сяйво,
дихало холодам й вогкістю (М. Коцюбинський).
У межах одного складного синтаксичного цілого можуть поєднуватись ланцюж­
ковий і паралельний зв’язки компонентів, наприклад: Повівав холодний вітрець.
З краю неба насувались білі, наче молочаї, хмари. Разно бігіи мишасті коненята.
Дорога була слизька, і сани йшли «затоки. На обидва боки від дороги, скіїьки скинеш
оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Твердий синявий сніг
грав на сонці самоцвітами. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося
з місця. Вітер дужчав. Насували снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалось за
хмари. Посипав сніжок. Василько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем, набли­
жаючись до лісу, що чорною стіною стояв перед ними (М. Коцюбинський). У першій
частині надфразної єдності наявний паралельний зв’язок компонентів; кінцівка цього
складного синтаксичного цілого репрезентує послідовний семантичний зв’язок його
складових одиниць.
Отже, цілісне мовлення досліджує нова галузь мовознавства — лінгвістика тексту.
Текст характеризується цілісністю, зв’язністю, структурною організованістю, завер­
шеністю. Одиницею тексту є складне синтаксичне ціле, компоненти якого пов’язані за
змістом, а також лексичними, морфологічними і синтаксичними засобами.