Пунктуація (від латинського рипкШаіїоп — рипкіит, що означає крапка) — це
система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про
використання розділових знаків.
Розділові знаки — це частина графічної системи мови, умовно прийняті значки
(крапка, кома, тире та ін.), що вживаються на письмі для членування тексту за змістом
та інтонацією. Наприклад, у тексті Я знову був серед природи, Я скучив за нею. Адже
за роки партизанської боротьби я звик до лісу, до лук. до небесного простору (Ю. 36а-
нацький) логічно виділяються три речення, у кінці яких ставиться крапка. Після
друг ого речення крапки недостатньо: автор тексту ставить багато крапок, щоб пере­
дати душевний стан людини, яка після довгого часу потрапляє знову на лоно природи,
в ліс, і її охоплюють спогади про роки партизанської боротьби. У третьому реченні
коми відповідають інтонації переліку, яка властива однорідним членам.
Призначення розділових знаків — полегшити читачеві сприйняття написаного.