Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3.2. Модальність як основа класифікації речень

загрузка...
У практиці лінгвістичних досліджень межі вживання терміна «мо­дальність» втратили свою окресленість. її тлумачення є надзвичайно широким, інколи важко знайти навіть двох дослідників, які б одна­ково розглядали модальність [Немец 1989; Теория 1990, с. 67-78]. У більшості праць відправним моментом розгляду модальності виступає опора на визначення реальності/ірреальності дії. У такому разі ви­дається можливим виділити шість типів модальності (на підставі уза­гальнення різноманітних підходів до її розгляду):

загрузка...
  1. Оцінка мовцем змісту висловлення з погляду реальності / ірре­альності, що виражається різноманітними власне-морфологічними (дієслівні форми способу), лексико-морфологічними, морфолого-син- таксичними та власне-синтаксичними засобами.
  2. Виражена модальними дієсловами та іншими словами оцінка позначуваної мовцем у висловленні ситуації з погляду її можливості або бажаності.
  3. Оцінка мовцем рівня його переконаності у достовірності повідом­люваного, яка може виражатися модальними прислівниками, встав­ними словами, а також складнопідрядними реченнями з підрядними з’ясувальними, де головне речення вміщує модальну оцінку того, що виражено у підрядному.
  4. Цільове спрямування мовця або комунікативна функція вислов­лення. За цією ознакою всі речення поділяються на розповідні (вира­жають повідомлення), питальні (виражають питання), спонукальні (виражають спонукання) та бажальні або оптативні (виражають ба­жання).
  5. Значення ствердження/заперечення, які відображають наявність/ відсутність об’єктивних зв’язків між предметами, ознаками, подіями, про які йде мова в реченні. Перший член опозиції (ствердження) не

 

І’озділ V. Класифікація речень у сучасній українській мові

 

453

 

маркується, другий — маркується граматичними, словотвірними та лек­сичними засобами та ін.

6. Емоційна і якісна оцінка змісту висловлення, що виражається лексично (пор.: добре, погано, соромно, жах), просодично (окличні ре­чення), а також за допомогою вигуків. До цих засобів прилягають пласне-синтаксичні і складнопідрядні структури, у яких головна час­тина вміщує модус, або конструкції із вставними словами та конст­рукціями типу на щастя, на нещастя.

Виділення розповідних, питальних, спонукальних і бажальних ре­чень ґрунтується на розрізненні їх комунікативного призначення. До­повнення цього ряду переповідними, гіпотетичними та умовни­ми реченнями відображає співвідношення реченнєвої структури з си- туативно-прагматичними завданнями та оцінку висловленого самим мовцем.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.