Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3.3. Стверджувальність / заперечність

загрузка...
За співвідношенням висловленого в реченні з об’єктивною дійсністю і відповідністю/невідповідністю висловленого їй речення поділяються на стверджувальні та заперечні. Стверджувальні речення виражають ствердження того, що існує в об’єктивному світі: На озері на чистому, к пустині. Самотній лебідь білий жив (О. Олесь); Журавлі ключем пстять і рукою нас манять (Г. Чупринка). Стверджувальними мо­жуть бути розповідні, питальні, спонукальні та бажальні речення, мор.: Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш.? Що нам ближче, і миліш, і дорожче в час недолі?! (О. Олесь); У моєму серці билося твоє (Л. Костенко); Котяться хвилі і грають, Сиплють на берег піски (О. Олесь).

Для вираження посилення ствердження вживаються: а) частки: адже, ож та ін.: Аж тут нам правда стрілась і стало все на свої місця (Нар. тв.); б) модальні слова: звичайно тощо: Звичайно, я прийду, давно уже не був у вас (В. Самійленко); в) частки: так, таки: Так ми будемо твердо іти, хай дивляться на нас з усіх боків (В. Чумак).

загрузка...

Заперечні речення — це речення, у яких заперечується та чи інша ознака. З-поміж заперечних речень виділяються: 1) загально-запереч- ні — це речення, в яких заперечується ознака предмета, виражена присудком: Не спиняй думок крилатих, Хай летять в світи: Безліч фивних див угледиш. їх очима ти (О. Олесь); Не, прийшло щастя до мене, пролетіло, обійшло, тільки листя яворове принесло (Н. Кащук);

11    естану я казати, скільки щастя вже пройшло… (В. Герасимчук); Не питай про долю, що загубилась десь у житах (А. Малишко). У струк­турі загально-заперечного речення може посилюватися загальна семан- іи ка заперечення, що досягається введенням у речення заперечних ком­понентів до інших елементів: Не дам, не дам нікому знущатись над собою (Леся Українка). Посилення заперечення у побутовому мовленні може здійснюватися власне інтонаційно-смисловими відтінками, тоб-

 

454

 

Синтаксис

 

то за умови відсутності формальних вказівок на заперечення. Це речен­ня з негативною інформацією: Який там спорт! Знайшов, чим хвали­тись! Багато ти знаєш!; 2) частково-заперечні — це речення, у яких заперечується не присудок, а будь-який інший член речення: Де все те золото, що блищить (Нар. тв ,),Я загоїти хочу вам рани Де на віки чи роки — на мить… Бо розмиють їх знов океани, Бо ще буря і досі шумить (О. Олесь).

Є речення, які за будовою заперечні, а за значенням — стверджу­вальні: Він м. міг цього ц&зробити (М. Стельмах).

У заперечних реченнях крім власне-заперечної частки-показника заперечення наявний ще один показник заперечення — додаток у зна­хідному або родовому відмінку: Де йди, хлопчику, до мене, де труди свої нот, бо доля вже за дверима (Б. Лепкий); Не побачу дружиноньку свою, нл поділюсь з нею своєю бідою (Марко Вовчок).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.