Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

ВСТУП. СТИЛІСТИКА ЯК ЛІНГВІСТИЧНА НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА. ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Цикл мовознавчих дисциплін, що в комплексі з
літературознавчими, суспільними та іншими гуманітарними науками
забезпечує вищу філологічну освіту, передбачає глибоке і всебічне
вивчення системи і структури національної мови, аналіз і
відносно повний опис лінгвістичних одиниць усіх рівнів.
Оскільки «поряд із проблемою мовної будови існує ще проблема
мовного вживання» і мова «є тільки тоді, коли вживається»1, то
цикл мовознавчих дисциплін не може бути повним без
навчального курсу стилістики.
Якщо в попередніх мовознавчих дисциплінах увага
зосереджувалася на природі й сутності мовних одиниць,
семантичних і формально-граматичних ознаках їх, то в стилістиці
вивчаються ті самі мовні одиниці, але з погляду їх виражальних
функцій у процесі мовлення залежно від мети, призначення,
умов і сфери спілкування. Відомий французький стиліст Шарль
Баллі визначив стилістику як науку, що «вивчає експресивні
факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто
вираження в мовленні явищ із сфери почуттів і дії мовленнєвих
факторів на почуття»2, підкресливши таким чином, що
предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові і мовленні.
У сучасній лінгвістиці предмет стилістики розуміється значно
ширше, складніше і не так однозначно. Предметом
стилістики національної мови с і її стилістична система, і наука про неї.
Насамперед предмет стилістики пов’язується з розумінням
мовного стилю як типового способу виразної передачі інформації.
Стиль, за словами І. К. Білодіда, — «це не тільки лад слів, а й
певний лад думок»3.
1 Винокур Г. О. Избранные работы по русскому языку. — М., 1959. —
С. 221.
2Баллы Ш. Французская стилистика. — М., 1961. — С. 33.
^Сучасна українська літературна мова. Стилістика. — К., 1937. — С. 23.
7
Лінгвістична стилістика вивчає мовні засоби вираження не
лише емоційно-експресивного, а й інтелектуального
(логічного) та художньо-естетичного змісту мовлення. Мовні засоби
експресивного вираження інтелектуального, емоційно-вольо-
вого, естетичного в процесі спілкування — це ті самі мовні
одиниці відповідних рівнів, що вивчаються в лексикології і
граматиці, але стилістика розглядає їх з погляду необхідності чи
доцільності використання в певних типах мовлення, з погляду
відбору з-поміж низки однотипних одиниць. Кожний акт
мовлення (усного чи писемного) спрямований на досягнення мети
спілкування, він завжди відбувається або зафіксований у якійсь
типовій ситуації. Лінгвістична стилістика має визначити,
якими мовними засобами успішно досягається мета, чому саме
цими, а не іншими обраними засобами для даного типу
спілкування, за якими критеріями здійснюється добір мовних засобів
і вибір серед них. Стилістика пронизує всі рівні мовної
системи. З мовних одиниць кожного рівня виділяють:
• одиниці, що мають стилістичні ознаки (конотації,
забарвлення), що зумовлені їх лексико-граматичною природою
{Батьківщина, рідний край, гарний, поганий, добро, зло,
щастя, козаченько, матусенька, дівчинонька, личенько,
гарнесенький, кохати, ненавидіти, роззява, хуліган тощо);
• стилістичні ознаки яких виникають на реалізації їх
валентностей (золота осінь, золота людина, золоті руки, чорне
золото, золото спартакіади; книга оісиття, полудень віку;
волосся білявими житніми колосками);
• що перебувають у якісно-експресивних опозиціях
(крокувати — швендяти, плечі — рамена, губи — уста, обличчя —
пика, голос — глас, чоло — лоб, ворота — врата);
• що виникають оказіонально шляхом семантичних зміщень,
лексико-граматичних перетворень (прихватизація, фірмач,
совок, хрущоба, прокол, шлангувати, приводнитися,
розвішатися, туалетитись, фараону вати).
Стилістика вивчає не тільки стилістичний інвентар (мовні
одиниці), а й засоби його організації в певних типах мовлення,
способи добору, поєднання і використання мовних одиниць
для створення образу типового стилю чи певного стилістичного
ефекту, колориту. Цілі ряди мовних одиниць можуть набувати
стилістичних ознак тільки у поєднанні, зіставленні з іншими
рядами (наприклад, лексичні шари за походженням, емоційним
забарвленням, функціональним призначенням). Добір та
організація мовних засобів відбувається з урахуванням мети,
завдань, умов і ситуації спілкування, рольових і соціальних ознак
його учасників, що в комплексі формує тип мовного
спілкування. Тому стилістика вивчає виражальні мовні засоби відпо-
8
відно до типу мовного спілкування, а також і самі типи
мовлення. Стилістика сучасної української мови розглядає
виражальні засоби мови з позиції функціональної природи мови, у
зв’язку з суспільно-соціальними потребами і завданнями
спілкування. Вона досліджує закономірності використання мови у
різних сферах суспільного життя, тобто її
функціональні стилі і їх мовленнєву системність.
Отже, у предмет лінгвостилістики української мови як
навчальної дисципліни входять:
• засвоєння теоретичних засад курсу, опанування основними
поняттями і категоріями лінгвостилістики;
• вивчення стилістичних ознак (значень, забарвлень) мовних
одиниць усіх рівнів, як реальних, так і потенційних
стилістичних ресурсів мови;
• використання стилістичних засобів для експресивного
вираження інтелектуального, емоційно-вольового й естетичного
змісту мовлення, для ефективності мовлення;
• розкриття закономірностей функціонування української
мови у різних сферах суспільного життя, в ситуаціях
спілкування;
• характеристика стилів української літературної мови і
функціональних стилів мовлення, визначення їх мовленнєвої
системності, яка утворюється в процесі мовленнєвої діяльності
з мовного матеріалу під дією позамовних чинників;
• формування мовного чуття та естетичного смаку мовців;
• піднесення рівня культури мовного спілкування.

Категорія: Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.