Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

ПРОБЛЕМАТИКА СТИЛІСТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Свідченням того, що стилістика сформувалась в окрему
мовознавчу дисципліну, є наявність у неї свого предмета
дослідження у спільному для всіх мовознавчих дисциплін об’єкті —
мові. Крім того, стилістика має свою проблематику, систему
понять і категорій та методологію і методику наукового пошуку.
До головних проблем лінгвостилістики можна віднести:
• визначення мовного стилю як основного поняття
лінгвостилістики;
• закономірності функціонування мови у різних сферах її
суспільного життя та ситуаціях мовного спілкування;
• принципи і критерії класифікації та жанрової диференціації
стилів;
• описові стилі мови;
• експресивні стилі мовлення;
9
• функціональні стилі та підстилі;
• співвідношення функціональних стилів і усної та писемної
форм мови;
• мовленнєва системність як формуюча ознака
функціонального стилю;
• мовні засоби вираження у функціональному стилі
почуттєвих, вольових та інтелектуальних сфер особистості;
• проблема об’єктивного і суб’єктивного (індивідуального) в
стилі;
• взаємодія стилів, підстилів і їх цілісність;
• співвідношення стилю (стилів) художньої літератури з
іншими функціональними стилями;
• поняття стилістичних значень і конотацій та стилістичні
норми;
• історичний характер стилістичних норм;
• стильова і стилістична інтерпретація текстів;
• стильове текстотворення;
• співвідношення інтралінгвістичного й екстралінгвістичного
у стилістиці;
• співвідношення національного та інтернаціонального у
стилістиці національної мови;
• стилістика як репрезентація сучасного етапу історії
української літературної мови.
Стилістика сучасної української мови крім проблем,
властивих кожній національній мові, має суто свої,
соціолінгвістичні, спричинені суцільними заборонами, обмеженнями й
утисками української мови в епоху тоталітарних режимів.
Унаслідок такої несправедливої політики офіційно-діловий і
науковий стилі української мови не досягли такого високого
розвитку, як художній стиль. У багатьох сферах наукової, суспільно-
політичної, державно-управлінської, професійно-виробничої
діяльності не розроблено або мало розроблено і не задіяно тер-
міносистеми і підсистеми української мови. Усно-розмовний
стиль (як і інші стилі) сучасної української мови засмічений
невиправданими кальками, суржиком, просторіччям.
Лінгвістичний геній українського народу і його протоукраїнських
предків витворив мову дивовижної краси і сили. Виняткова
евфонія, чітка морфеміка, гнучкий синтаксис, неймовірно
різноманітна лексична синоніміка семантичних полів думки, волі,
емоцій, сприймань, чуттів, рухів, дій, станів, процесів; багата
символіка, образність, афористичність висловів, лексична й
фраземна сполучуваність — це все залишається ще переважно
у межах художнього стилю, не є здобутком живого
українського літературного мовлення основної маси громадян
України. Низька мовна культура гальмує процеси національно-куль-
10
турного, духовного відродження української нації, формує
комплекс вторинності, меншовартості не тільки української
мови, а й усього українського.
Отже, до головних стилістичних проблем на цьому етапі
розвитку української літературної мови можна віднести:
• утвердження державотворчих і суспільних функцій
української мови та розширення сфери її використання;
• повноцінний розвиток усіх стилів і жанрів;
• формування і вирівнювання профільних терміносистем;
• усталення мовних засобів офіційно-ділового і наукового
стилів;
• унормування і збагачення художньої мови та фольклору
живої розмовної мови українців.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.