Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Лексична стилістика

Лексикологія української мови дає повну характеристику
лексичних одиниць мови з погляду того, як вони своїми
лексичними значеннями відображають дійсність і яка їх мовна
організація, або що вони позначають в реальному житті, з
якими поняттями, уявленнями, предметами, явищами, речами
співвідносяться і що означають у стосунку одна до одної, до
ряду однорідних та неоднорідних одиниць у лексичній системі.
В розрізі цих аспектів лексична стилістика, або стилістична
лексикологія, виділяє групи слів, які здатні створювати не тільки
лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення (моно-
семантичні і полісемантичні лексеми, синоніми й антоніми,
нейтральні й емоційно-оцінні слова, книжна, офіційна, розмовна,
просторічна лексика тощо). У складі лексики національної мови
стилістика виділяє групи слів, які є чистими номінаціями
предметів, явищ, ознак, понять, та групи слів, які виражають, крім
називання, ще й ставлення мовця до навколишнього. На
матеріалі предметно-тематичної та генеалогічної (за походженням)
класифікацій слів, здійснюваних у лексикології, стилістика
виділяє лексеми, стилістичні можливості яких грунтуються не на
У>
лінгвістичних (граматичних) ознаках, а на оцінних
характеристиках понять і реалій, позначуваних цими лексемами (любов,
радість, чесність, милосердя, краса, туга, ненависть, зрада,
рідний, чужий, любий, підлий) та ін.
На таких лексико-семантичних явищах, як зміни
семантичної структури слова (функціональні переноси, заміни і
зміщення), формуються стилістичні засоби словесної виразності —
тропи\ епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха.
Розширення або звуження значень слів, переосмислення
впливає на їх стилістичну визначеність. Перехід лексичної
одиниці з активного словника в пасивний або (рідше) з пасивного в
активний словник неминуче пов’язаний зі зміною її
стилістичної характеристики, точніше створює нову стилістичну
характеристику слову. Так, сучасні стилістичні характеристики
історизмів (булава, бунчук, бурлака, гетьман, окупай, кирея,
кошовий, кунтуш, наймит, осавула, орда, палата, пістоль, подушне,
сап’янці, сотник, хан, хорунжий, шабля, шеляги, шляхта,
ярмаркове тощо), архаїзмів (брань, врата, возлюби, воздай, глас,
десниця, зигзиця, ланіти, лицар, піїт, ратай, рече, словеса та ін.)
виникли не з появою цих слів у мові, а з обмеженням їх функцій
і переходом у пасивний словник на наступному історичному
етапі розвитку літературної мови. В сучасній мові вони
використовуються як засоби стилізації історичного часу, для
відтворення історичного тла подій, характеристики образів,
«оригінального словника художньо-історичних творів»1,
створення колориту архаїки. Наприклад: Святить воду настоятель
Самарсько-Миколаївського монастиря в золотих ризах,
блискучому сакосі, довкола нього ієромонахи, прості попи, дяки, півча.
І щойно він доторкнеться великим золотим, з фініфтю хрестом
до води в прорубі, ледве нечистий, незримий вискочить звідти,
вдарять запорожці по ньому з мушкетів, самопалів, яничарок,
бандолетів, венетійських аркебузів. І випалять усі гармати,
мортири та шмаговниці (Ю. Му шкетик).
Процес поповнення активного словника мови новотворами
або запозиченнями одночасно супроводжується й процесом
поповнення стилістичних ресурсів мови. Неологізми і нові
запозичення певний час зберігають відбиток новизни, свіжості
виразу. Вони можуть бути стилістичною прикметою часу у
певних стилях мовлення і навіть входити до лексичного складу
мови, довго зберігаючи ефект новизни. Серед лексичних
запозичень виділяються слова, що є назвами характерних реалій інших
народів. У мову запозичувача вони своїм лексичним
значение).? В. А. Лінгвістика сучасного історичного роману про добу
козацтва F0—90-ті рр. XX ст.)’— К., 1998. — С 152.
36
ням вносять відтінок незвичайності, тому їх називають екзо-
тизмами. В лексичній стилістиці української мови це білоруське
слово сябри, болгарське другарі, чеське честь праці!
(привітання), тюркські аксакал (мудрець), акті (поет), кавказькі чурек,
сакля та ін.: Чурек і сакля — все твое (Т. Шевченко).
Лексикологія вивчає весь лексичний склад мови, стилістика
ж виділяє в ньому ту частину, яка за протиставленням до
нейтральних слів набуває стилістичної значимості:
• високого, урочистого стилю (колориту) мовлення або
зниженого, просторічного;
• мейоративної чи пейоративної оцінки;
• позитивних чи негативних емоцій тощо.
Серед лексичних одиниць на особливу увагу з погляду
стилістики заслуговують абсолютні, ідеографічні та стилістичні
синоніми.
Абсолютними називають синоніми, що мають тотожне
номінативне значення. Вони можуть розрізнятися лише сферою
вживання. Ідеографічні і стилістичні мають багату стилістичну
парадигму. В лексичній стилістиці синоніми як тотожні або
близькі за значенням лексеми є найпотужнішою категорією.
З одного боку, те, що синонімічний ряд фонетично різних
одиниць може називати одне загальне поняття, надає мовцю
великі можливості стильового і стилістичного вибору для
урізноманітнення тексту. З іншого — те, що синоніми обов’язково
чимось різняться між собою, мають різний змістовий обсяг,
додаткові значеннєві відтінки, можуть відрізнятися якістю і
мірою емоційно-вольової експресії та колориту, книжним чи
розмовним походженням, робить їх настільки виразними, що
вони сприймаються швидше як стилістеми, ніж номінативні
лексеми. Наприклад: А в татарському броді глухо бухають
весла: похилі, неначе давнина, діди ледь-ледь снують на човнах-
душогубках, і не знати, що вони виловлюють — рибу чи далеку
минувшину, бо тут, над берегом, і соняшники, немов щити, бо
тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська струна…
Дивувався, чудувався і радів, що таки зустрівся із тим дивом, із тим
святом, якого роками очікував то з сумовитого чару веснянок,
то з вечорового туману сподівань, то з тих передчуттів, які
тільки молодість наколисус в душу.
Це давнина, це наша гірка, немов полин, давнина, її вже забувас
час по книгах і кобзарі по майданах. І чи зрозуміють це ті, що
вже не знатимуть полотна і полинового смутку давнини
(М. Стельмах).
Сучасна мовна практика повертає до вжитку окремі слова,
Що за радянських часів значилися у словниках як застарілі,
розмовні, рідковживані, і, отже, поповнює в літературній мові
37
в такий спосіб пари абсолютних синонімів, які через рідковжи-
ваність уже набули стилістичного забарвлення архаїки:
процент — відсоток, бібліотека — книгозбірня, поїзд — потяг,
карта — мапа, організація — спільнота, фотокартка — світлина,
тираж — наклад, юрист — правник, основний — засадничий,
рюкзак —наплечник, дитбудинок — сиротинець, снотворний —
снодійний, насонний, телебачення — телевізія.
Актуалізуються й іншомовні слова у ролі синонімів: напад,
вторгнення — інвазія; згода, одностайність — консенсус;
продовження — пролонгація; оживлення, відродження
—реанімація; застій — стагнація; перетворення — конверсія; образ,
вигляд— імідж; різноманітність, множинність — плюралізм;
представлення — презентація; бавовняний — котоновий;
продажний — корумпований; тиск, жорстка опіка — пресинг; огляд —
дайджест; незалежність — суверенітет; виборці — електорат.
Оскільки в мові діє тенденція до диференціації семантично
рівнозначних слів, то абсолютні синоніми не можуть тривалий
час співіснувати, і якщо один із них не виходить з ужитку, то
вони надалі переходять у понятійні або стилістичні синоніми:
добродійник — благодійник, одностайно — одноголосно,
виділити — виокремити, прослідкувати — простежити, доглянути —
припильнувати, машиномісця — автомісця, тимчасовий — про-
минальний, неприязнь — неґація, меншовартісний —
низькосортний, скеровувати — спрямовувати, знеособлення —
деперсоналізація, бездуховний — знедуховлений.
Неоднорідне інформативно-оцінне значення слів, що
поповнюють лексикон сучасної української мови, спричиняється
різноплановою системою інтерпретації явищ суспільного
життя та зміною стилістичних смаків і вподобань, іноді просто
модою на певні синоніми, зокрема забуті свої та новоявлені
чужі: свашина, первень, пролонгація, брифінг, топ, маркетинг,
менеджмент, хобі, ноу-хау та ін.

Категорія: Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.