Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Граматична стилістика

Граматика вивчає граматичну будову мови, мовні одиниці
кількох її рівнів. У ній виділяються морфеміка, словотвір,
морфологія (вчення про частини мови і словозміну) та
синтаксис з його подальшим членуванням на синтаксис словоформ,
синтаксис словосполучень, синтаксис речень, синтаксис
надфразних єдностей і синтаксис тексту. Відповідно в стилістиці
національної мови виділяється її розділ — граматична
стилістика. Вона не повторює граматику, а досліджений нею
матеріал вивчає в аспекті стилістичних протиставлень з тим, щоб
виявити арсенал граматичних засобів, здатних до творення
певних стилістичних ефектів відповідно до мети і призначення
мовлення.
41
Можливість утворювати за існуючими моделями нові слова
з наперед заданим семантичним змістом спеціалізувала
словотворчі засоби і в стилістичному плані. Частина їх набрала
супровідних стилістичних значень (префікси урочистості, суфікси
зменшеності, пестливості, згрубілості, демінутиви та ін.) і
вивчається в стилістичному словотворі.
Процеси творення слів зумовлюються, як правило, двома
головними мотивами-чинниками: потребою семантичною
(утворити нову номінацію) і потребою стилістичною (знайти
нове, частіше — емоційно-оцінне вираження суб’єктивного
ставлення до названого). Утворення, спричинені цим другим
мотивом, належать до стилістичної категорії, а словотворчі
елементи, особливо префікси і суфікси (саме вони додають
стилістичні нарощення слову), — до стилістичних засобів.
Ілюстрацією можуть бути слова з компонентами
старослов’янського походження, які мають стилістичне забарвлення книжності,
урочистості: воз-, вос- {возвеличити, возлюбити, возвістити,
восплакати, восхвалити, воззріти, возсіяти, возрадуватися, воз-
гласити)\ со- (соратник, собрат,); пре- (предобрий, пречудовий);
-іс (беззакоиіс, безчестіс, пежитіс); -ущ-, -ющ- (грядущий,
живущий, цілющий); благо- (благоденствіс, благодушіс, благочин-
ство); веле- (велеречивий, велемудрий) та ін.
Словотворчий формант -ція в сучасній українській мові
закріпився у словах іншомовного походження як виразний
стильовий маркер наукового стилю. Поєднуючись із
основами загальновживаних слів, цей формант додає до них
контрастну їм стилістичну науковість, і таким чином нове утворення
набуває розмовного іронічно-жартівливого чи негативно-оцін-
ного забарвлення: купоиізація, котеджизація, чорнобилізація,
жебракізація, співдружнізація, прихватизація та ін.
Конотацію розмовності вносять у текст слова зі
словотворчими афіксами -ник, -ець, -а/я/к: альтернативний телевізійник,
черговик; діаспорець, пожилець; східняк, західняк, ходак.

Категорія: Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.