| Присудок виступає організаційним, композиційним і смисловим центром речення і виражає два значення: 1) конкретне, лексичне (дію суб’єкта, його ознаку, стан, родове поняття тощо); 2) граматичне — віднесеність предмета, що конкретизується, до дійсності. Лексичне і граматичне значення можуть поєднуватись в одній лексемі або поширюватись в інших лексемах, пор.: Він учителював 11 Він бив ичите- лем: Вода синіє//Вода стає синьою (див.: [Луценко 1987, с. 41-48]).
Граматичне значення присудка включає: 1) віднесеність ознаки до суб’єкта; 2) значення часу; 3) комплекс модальних значень. Як головний член речення присудок характеризується такими диференційними ознаками: а) належність до структурної схеми речення; б) виступає носієм предикативних параметрів речення; в) при прямому порядку слів є носієм «нового» (реми) при актуальному членуванні речення; г) спеціалізованою формою вираження виступає дієслівно-відмінюва- па форма; ґ) постає основним виразником предиката у семантико-син- таксичному аспекті; д) перебуває у двобічному зв’язку з підметом (предикативний зв’язок); є) при прямому порядку слів займає позицію після підмета; є) поєднується з підметом координацією як основною формою предикативного зв’язку [Вихованець 1993, с. 76]. Присудок є однією з визначальних граматичних категорій формального рівня речення. |
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: 5. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДМЕТА
Наступна: 7. РІЗНОВИДИ ПРИСУДКА