Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

«Проста» мова

Боротьба українського народу за національне визволення і
прагнення до утвердження своєї державності спонукали
провідників українства до усвідомлення того, що потрібна
літературна мова, зрозуміла простому люду, отже, близька до
живої розмовної. У середовищі тогочасних освічених представ-
114
ників українського народу посилилася увага до освіти народу,
його духовно-релігійних і культурних запитів, бо саме ними
формувались основні риси української національної
самосвідомості. За таких умов у XVI ст. виникла «проста» мова,
поєднавши в собі елементи книжної церковнослов’янської і тогочасної
живої розмовної мови освічених українців. Будучи в основі
своїй ще книжною, наповненою старою слов’янською
лексикою, церковнослов’янізмами, вона швидко збагачувалася
живомовними українізмами і говірковими словами.
Серед ранніх пам’яток, написаних «простою» мовою,
найвизначнішою є «Пересопницьке євангеліє» A556—1561 рр.).
У ньому на фоні традиційної книжності (оскільки Євангеліє
належить до богослужебної літератури), відображаються основні
фонетичні, граматичні й лексичні риси живої української мови
XVI ст.
Зі стилістичного погляду тут виразною є народна лексика і
синтаксичні конструкції: або, видповідаю, Бооїсіимь, великымь,
здалека, закрычавши, зь ним, зь миромь, село, місто, глоупче,
поздоровленя, поздоровила, зродило, сталося, можливо побоу-
доую, нехай, чи, маю чинити, з голодоу, оу добромь розоумь;
выйде, тобі мовлю, коу вечерови, перемешкали; велми весель, але
ніхьто емоу подати не хотьлъ закрычавши, дяковалъ тощо.
Отже, ці два стильові начала — книжне і живомовне — є
основними, визначальними в літературній українській мові з
поступовим зростанням живомовного аж до повної його
перемоги в українській літературній мові кінця XVIII —
початку XIX ст.
«Простою» мовою були перекладені «Апостол», «Псалтир»,
«Пісня пісень» та кілька десятків учительних Євангеліє. Пізніше
переклади канонізованих церковних книг «простою» українською
мовою припинили, побоюючись порушення» церковних догм і
різночитання їх. Острозька Біблія, яку вважали найповнішою,
надрукована церковнослов’янською мовою у 1581 р. в Острозькій
академії. Проте бурхливий розвиток української полемічної
літератури з її бойовим пафосом, ідеями національного
визволення, захисту культури й симпатіями до трудящого люду
посилив і утвердив позиції «простої» мови. Нею написана більшість
полемічних творів: «Апокрисис» Христофора Філалета,
«Пересторога» Іова Борецького, «Палінодія» Захарії Копистенського,
більшість послань Івана Вишенського та інші твори.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.