Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

7.1. Простий дієслівний присудок

загрузка...
Простий дієслівний присудок передбачає поєднання основного і гра­матичного значення в одному компоненті. Засобом реалізації простого дієслівного присудка виступає відмінювана дієслівна форма: Мою ходу ніхто не спинить (Є. Летюк). Особливої уваги потребує ускладнення простого дієслівного присудка, яке відбувається внаслідок викорис­тання різноманітних синтаксичних елементів: часток, повторів та ін. [Кулик 1965, с. 12-45].

Різновидами простого присудка виступають: а) особово-дієслівний;

б) інфінітивний; в) нульовий; г) вигуковий. їх виділення і диференці­ація ґрунтуються на морфологічному вираженні та їх формальній ре­презентації. Найпоширенішим в українській мові виступає особово- дієслівний простий присудок: Тільки сонце на просторі ллє палючий промінь свій (Б. Грінченко); А ми будем тую правду сіяти в народі (П. Куліш); Нехай ще раз усміхнеться серие на чужині (Т. Шевченко); Туман клибочиться в синіх ярах (Л. Костенко); Хай розвіває по до­лині осінній вітер листя знов (В. Сосюра).

загрузка...

Особливої уваги потребує нульовий присудок, показником якого зав­жди виступає в реченні обставина місця, виражена відповідним при­слівником або іменниково-прийменниковою конструкцією (у науковій літературі такого типу конструкції часто іменують аналітичними син­таксичними прислівниками), пор.: Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита. Праворич комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (0. Довженко). Речення з нульовим присудком виступають варіантними виявами ре­чень із ненульовим присудком, наприклад: Діти біля лісу // Діти граються біля лісу. У мовленнєвому плані такі речення кваліфікують­ся як еліпсовані речення-висловлення.

Інфінітивний присудок у сучасній українській літературній мові мало репрезентований, він поширений здебільшого у конструкціях роз­мовного типу: А ми тікати (А. Яна).

Емоційно насиченими постають похідні утворення типу спатонь­ки, їстоньки, які окреслюють своєю семантикою пестливість, лас­кавість: А ми їстоньки, питоньки (3 усн. мовл.).

Емоційно маркованим постає вигуковий присудок, що реалізується елементами типу бух, скік, геп, гуп: Аж двері рип у хату із сіней (Л. Глібов); А мати бих йому в ноги (А. Яніта).

Простий дієслівний присудок може ускладнюватися:

1)  частками було, давай, бувало: Чекають бувало і день, і два, і

 

РОЗДІЛ VI. Просте речення. Граматична основа простого речення 485

 

три; І що було Наум не забажа … Настя і достане (Г. Квітка-Основ’я- ненко);

2) повтором або синонімічною заміною дієслівної форми, що створює враження тривалої або посиленої дії: Співала, співала пташечка, та й затихла (О. Стороженко);

3) додаванням ще одного дієслова в препозиції у тих самих формах, що надає присудку значення раптовості або підготовки до дії: Піду ска­жу йому все, що хочу; Пішла б і втопилася (Т. Шевченко). Інколи та­кий присудок визначають як паралельний (М. У. Каранська) на підставі паралелізму форм. Очевидно, така кваліфікація може бути визнана пра­вомірною, але коректнішим постає тлумачення подібних утворень як модифікацій простого присудка в усно-розмовній практиці.

Простий присудок може бути виражений описовим дієслівно-імен- ним зворотом: робити посадку, надавати наснаги, віддавати перева­гу, справляти враження, виявляти довіру, чинити опір, стати в при­годі, виявити турботу, мати потребу, зазнавати щастя, набути поширення, упадати в розпуку; Ворог чинив дедалі упертіший опір (О. Гончар). Такий присудок слід кваліфікувати як функціонально еквівалентний простому присудку, вираженому особово-дієслівною формою.

Для окреслення повноти дії може використовуватися орудний тавтоло­гічний, що посилює семантичне навантаження дієслова, його статус у реченнєвій структурі: Валом валять парубки в хату (К. Гордієнко).

Простий дієслівний присудок інколи ускладнюється також по­рівняльними частками типу як, мов, ніби, наче, немовби: Коли як вис­кочать з двору дві собаки (І. Нечуй-Левицький); Галя мов не чула (Панас Мирний).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.