СТИЛІСТИЧНА ПАРАДИГМА

Слово парадигма (від гр. рагасіеі§та — приклад, взірець)
використовувалося ще в античній граматиці на позначення зразків
словозміни імен і дієслів з тим, щоб визначити їх типи. Це були
таблиці, списки словоформ, до яких можна було звертатися,
коли виникала потреба класифікувати, описувати інші
словоформи.
У сучасному мовознавстві широко використовуються
поняття парадигма, парадигматика. Парадигму розуміють як: а)
систему форм одного слова; б) модель, схему організації певного
класу одиниць; в) клас мовних одиниць, що протиставляються
одна одній, але за якоюсь ширшою і загальнішою ознакою
об’єднуються в одну парадигму. Поняттям парадигми
користуються частіше в морфології, словотворі, синтаксисі, рідше — в
лексикології.
Парадигматика сприймається як система відношень між
елементами системи, тобто відношень зв’язку (подібності) і
відношень протиставлення (відмінності).
У широкому значенні парадигматику розуміють як систему
парадигм, що протиставляється і своїми класами, і
відношеннями між елементами парадигм у синтагматиці.
У стилістиці користуються поняттям стильової (функціональ-
но-стильовоїI парадигми літературної мови, маючи на увазі
систему стилів, її визначеність один щодо одного, зв’язки і за-
!Див.: Єрмолепко С. Я. Стилістика сучасної української літературної
мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. — 1998. —
№2-3. — С 36.
205
лежності між ними, що в системній сукупності охоплюють увесь
простір національної мови. Стильову парадигму складає
система експресивних стилів, які протиставляються один одному, і
це протиставлення чітко закріплене і виражене. Можна
говорити про парадигму стилістем (мовних одиниць, що мають
стилістичне значення), які виформовуються навколо певних
змістових понять за стилістичними критеріями.
Таких критеріїв є кілька:
• розрізнення загальномовної нейтральності і стильової
виразності (парадигма експресивних стилів, парадигма описових
стилів, парадигма функціональних стилів);
• розрізнення за об’єктивністю і суб’єктивністю (парадигми
суб’єктивних стилістем);
• розрізнення за оцінками ідеологічними, соціокультурними,
морально-етичними, естетичними, індивідуально-авторськими;
• розрізнення за раціональним і чуттєвим критеріями;
• розрізнення на рівні висловлення і тексту (парадигми
контекстних стилістем, наприклад, парадигма контекстних
синонімів тощо).
Поняття стилістичної парадигми можна застосувати при
стилістичному аналізі будь-якого тексту, але особливо
продуктивним таке застосування буде під час вивчення художнього
тексту, коли до стилістем, уже відомих у художньому мовленні,
додаються авторські, виформовується нова парадигма. У
художніх текстах наскрізний образ твориться на якійсь реалії чи
понятті кількома стилістично маркованими одиницями, серед
яких будуть і образні загальномовні, і контекстні. Наприклад,
у творчості Лесі Українки об’єктом художньої рефлексії часто
є пісня, в результаті чого це слово обростає нетрадиційними


Loading...