СТИЛІСТИЧНА ПАРАДИГМА

Слово парадигма (від гр. рагасіеі§та — приклад, взірець)
використовувалося ще в античній граматиці на позначення зразків
словозміни імен і дієслів з тим, щоб визначити їх типи. Це були
таблиці, списки словоформ, до яких можна було звертатися,
коли виникала потреба класифікувати, описувати інші
словоформи.
У сучасному мовознавстві широко використовуються
поняття парадигма, парадигматика. Парадигму розуміють як: а)
систему форм одного слова; б) модель, схему організації певного
класу одиниць; в) клас мовних одиниць, що протиставляються
одна одній, але за якоюсь ширшою і загальнішою ознакою
об’єднуються в одну парадигму. Поняттям парадигми
користуються частіше в морфології, словотворі, синтаксисі, рідше — в
лексикології.
Парадигматика сприймається як система відношень між
елементами системи, тобто відношень зв’язку (подібності) і
відношень протиставлення (відмінності).
У широкому значенні парадигматику розуміють як систему
парадигм, що протиставляється і своїми класами, і
відношеннями між елементами парадигм у синтагматиці.
У стилістиці користуються поняттям стильової (функціональ-
но-стильовоїI парадигми літературної мови, маючи на увазі
систему стилів, її визначеність один щодо одного, зв’язки і за-
!Див.: Єрмолепко С. Я. Стилістика сучасної української літературної
мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. — 1998. —
№2-3. — С 36.
205
лежності між ними, що в системній сукупності охоплюють увесь
простір національної мови. Стильову парадигму складає
система експресивних стилів, які протиставляються один одному, і
це протиставлення чітко закріплене і виражене. Можна
говорити про парадигму стилістем (мовних одиниць, що мають
стилістичне значення), які виформовуються навколо певних
змістових понять за стилістичними критеріями.
Таких критеріїв є кілька:
• розрізнення загальномовної нейтральності і стильової
виразності (парадигма експресивних стилів, парадигма описових
стилів, парадигма функціональних стилів);
• розрізнення за об’єктивністю і суб’єктивністю (парадигми
суб’єктивних стилістем);
• розрізнення за оцінками ідеологічними, соціокультурними,
морально-етичними, естетичними, індивідуально-авторськими;
• розрізнення за раціональним і чуттєвим критеріями;
• розрізнення на рівні висловлення і тексту (парадигми
контекстних стилістем, наприклад, парадигма контекстних
синонімів тощо).
Поняття стилістичної парадигми можна застосувати при
стилістичному аналізі будь-якого тексту, але особливо
продуктивним таке застосування буде під час вивчення художнього
тексту, коли до стилістем, уже відомих у художньому мовленні,
додаються авторські, виформовується нова парадигма. У
художніх текстах наскрізний образ твориться на якійсь реалії чи
понятті кількома стилістично маркованими одиницями, серед
яких будуть і образні загальномовні, і контекстні. Наприклад,
у творчості Лесі Українки об’єктом художньої рефлексії часто
є пісня, в результаті чого це слово обростає нетрадиційними
для нього словосполученнями, розширюється семантично на
основі якихось творчих, образних, можливо, суто чуттєвих
уявлень, входить у тропеїчні конструкції. Слово пісня подається в
основному (прямому) значенні:
— словесно-музичний твір: Не співайте мені сеї пісні, не вра-
жайте серденька мого!
— спів птахів: Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті, невже ви
замовкли, минули?
— переносне значення: будь-які звуки, що нагадують пісню
або можуть навіяти враження про неї: Ми слухали пісню
морського прибою; …пісню, що дзвонять кайдани..; Я досі того
вимовить не можу, чого мене навчила пісня смерті.
І нарешті, слово пісня в образній системі Лесі Українки
постає як будь-який твір і взагалі вся її творчість, тому
стилістична парадигма цього образу пісні надзвичайно широка, про що
206
свідчать і назва збірки «На крилах пісень», і низка стилістем.
Наприклад:
Як умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень; По
світі широкому буде та пісня літати; Серед лиха співати пісні;
Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця,
пошарпані горем, Час, моя пісне, волі буяти..; Линь, моя пісне, як чайка
прудкая.
Широким діапазоном епітетних метафоричних перетворень
характеризується образ душі у поезії Ліни Костенко. її
смисловий простір зростає за рахунок інших стилістем, що складають
стилістичну парадигму душі. Лексичні значення слова душа
(«… психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та
почуттями; сукупність рис, якостей, властивих певній особі;
безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть
її життя..; саме основне в чому-небудь, суть чогось»1)
реалізовані через образно-авторську, психологічно навантажену
парадигму стилістем з позитивною і негативною оцінками:
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє;.. .Мені хтось душу
тихо взяв за плечі; Душа належить людству і епохам;… Душа
ще з дерева не злізла; …Чи душу обпікає недосяжність; ..
.Бальзам на занедбані душі; …Смутком по душі продерло; Душа не
б’є на сполох; Хвалити Бога, на душі не хмарно; Душа
козацьким сміхом засміється; У закутку душі хай буде трохи сад.
…Душа скарби прадавні стереже; О музи, музи, музи кам’яні!
Де грім душі, народжений з любові? Ви мовчите. Ви плачете в
мені. Душа тисячоліть шукає себе в слові.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.