Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

ОРНАМЕНТИКА

Цей мистецький термін означає «сукупність елементів
орнаменту в якомусь художньому стилі або творі мистецтва,
архітектури». Слово орнамент (від лат. огпатепПші — оздоба,
прикраса) має крім основного значення «оздоблювальний
візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних
елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів»,
ще й переносне: «елементи оздоблення мови, музичного твору
і т. ін. Словесний орнамент»1. Саме в такому значенні, як
сукупність мовних засобів оздоблення тексту, орнаментика є
поняттям стилістичним.
В українській художній літературі орнаментика має давню
традицію. Уже згадувалося про те, що Дмитро Чижевський
українську літературу XII—XIII ст. називав у загальній схемі
розвитку української літератури добою орнаментального стилю.
Відзначаючи орнаментальні прикраси проповідей Кирила
Туровського, «Слова о полку Ігоревім», «Моління Данила
Заточника», «Печерського патерика», він писав, що в них
«самоціллю стає і вся стилістика загалом; вона не лише служить
змістові, а має самостійну вартість»2. У XV—XVI ст. в
українській літературі під південнослов’янським впливом
поширився пишний стиль «плетення словес» (за визначенням Єпіфанія
Премудрого). У XVII ст. під впливом латинських риторик цей
стиль розквітнув у проповідях та панегіриках І. Галятовсько-
го, А. Радивиловського, Л. Барановича та ін.
З ранньоукраїнських часів орнаментика закріпилася в
художньому мовленні, розвивалася в давньокнижний період, помітна
вона і в новій українській літературі як основна ознака
художнього тексту, як засіб вираження його образності.
Орнаментика міцно пов’язана з літературно-мистецькими стилями
(ренесанс, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм,
символізм, модерн, постмодернізм тощо), відповідає їх часопрос-
тору, сама ж творить їхнє мовне тло і представляє його. Вужча
частина цього поняття виокремилася в семантику слова орна-
менталізм як назву стильової тенденції лірико-романтичної течії
в українській літературі початку 20-х років XX ст., представни-
хСловпик української мови: В 11т. — К., 1974. — Т. 5. — С. 748.
2Чижевський Д. Історія української літератури… — С. 134.
236
ками якої були Ю. Яновський, А. Головко, Г. Косинка, М.
Хвильовий, І. Дніпровський, І. Сенченко. Орнаменталізмом
називають художню техніку, яка в синтезі своєрідних сюжетно-ком-
позиційних і мовностилістичних рис представляє
нетрадиційний тип прози. У конкретному значенні орнаменталізм
розуміють як ознаку декоративної прози, а орнаментику — як
систему мовних засобів, якими досягається декоративність тексту.
Орнаментальна проза відзначається густою сіткою тропів,
нерівним, ускладненим синтаксисом, пишною лексикою.
У науковій літературі синонімами терміна «орнаментальна
проза» є вирази «стилістична проза», «некласична проза»,
«ритмізована проза» та ін., що вже дають певну
характеристику цього стилю художнього письма.
Вважається, що основними ознаками орнаментальної прози є
такі: романтичне спрямування творів, психологізм, суб’єктивізм
у зображенні епохи і персонажів, виняткова роль образу
автора, розповідна манера, виразний ліризм, сюжетна аморфність,
багатокомпонентна композиція, емоційність і естетизм.
Мовна тканина тексту такої прози насичена образними засобами,
що мають незвичайне лексичне наповнення, фігуральні
значення, оригінальність синтаксичної будови. Наприклад:
1. Розвиднялось.
На небі тремтіли ще досвітні зорі, коли зимовий ранок
засівав уже над землею, як перлами, срібним снігом…
А крила його…ех, ви не бачили його крил?!
Білі-білі і горять червоними хрестиками, а над селами, коли
летить ранок, зорі губить.
Упаде зоря на село — молодість сниться, сон розвіває…
2. Літо. Починає благословитись на світ. Мати рве на городі
росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до
торби-рукава…
Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, аж
пахне і сниться: біліє полями туман, а росою — молоко, холодне і
смачне-смачне; перекликаються півні… (Г. Косинка).
Контексти орнаментальної прози, що відрізняються від
традиційної класичної прози надуживанням (посиленням,
насиченим уживанням) образних засобів, називаються
конвергентними. Наприклад: Від ставу, що вправлений у рамці з кучерявих верб,
розмальованого лататтям, лепехою —хлюпання весел. По сонній
Созі — як самоцвіти хто сипле, і грають вони, всміхаються до
місяця крізь густі віти. Білі, легкі, як тіні, постаті (А. Головко).
Імпресіоністичні мотиви в орнаментальній прозі
виявляються у прагненні відобразити моментальні й безпосередні
враження від предмета чи явища; у багатомірному сприйнятті і
мозаїчному відтворенні дійсності, випадковості вихоплених деталей,
237
у прискіпливій увазі до внутрішнього світу людини, до
психологізації конфлікту.
Сюжет в орнаментальній прозі послаблений або аморфний.
Текст тримається на лейтмотивних повторах, наскрізних темах,
словесних асоціаціях. В ньому актуалізована категорія автора,
яка виявляється у ліричних відступах, довірливих звертаннях,
інтимізації мовлення, перебиранні автором на себе функції
оповідача, стилізації авторського мовлення під живу мову
представника певного соціуму.
Ламаний синтаксичний малюнок незакінчених речень з
максимальним смисловим навантаженням на окремих словах
створює враження манери живопису мазками. Наприклад: Папський
лап. Спека.[В жнива.] Важко впряжені в коси цугом, повзли ми,
датуючи золоті скиби чужого збіжжя. Падали колоски, і в ше-
лестіппі їх — брязкіт бокалів вина… //Скигління голодної
дітвори: хліба!… //Трояндовий сміх жінок-красунь… // Тужне
зітхання з-під дрантя…
Падали колоски, ваоїско гальмуючи коси. Рвалися м’язи під
латками. А позаду по ниві — краплі нашого поту — снопи-снопи…
(А. Головко).
Орнаментика наведеного уривка відображає два рівні
життя — панського (міського) і селянського.
Враження стилістичної вишуканості, художньої
несподіваності створюється метафоричними комплексами. Наприклад:
А за нею — степ золотий, хвилястий. У сонячнім тремтінні
далечінь всміхалася химерними палацами… садами в цвіту…
Дзвеніла блакитнодзвонно… (А. Головко).
Для текстів орнаментальної прози характерні багаточленні
розгорнені метафоричні комплекси зі стрижневими дієсловами,
з якими асоціативно пов’язуються інші слова (актанти), що
мають віддалену предметно-понятійну семантику. В таких
комплексах образність дієслівної метафори інтенсифікується
переносним значенням іменника в орудному (частіше) та
знахідному відмінках. Наприклад:
Увечері, коли на малому лимані кричать чайки й десь високо
сідають баклани, над морем стоїть чіткий місяць і грає
срібними веслами на поверхні синьої води; Тоді обрій цвів гарячими
маками, і облітали пелюстки, і обгортали мозок; Тільки-но облетіли
ранкові сни крізь яблуневий глум і зупинились на дальніх полях
голубими незнайомками; Небо співало блакитну весняну пісню;
За монастирем заграло сонце в рожеві сурми; Сонце мжичить
золото на ріку (М. Хвильовий).
Для орнаментальних текстів характерною є насиченість ко-
льороназвами. Наприклад: Я тепер маю окремий світ, він наче
перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена,
238
друга блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину… На
небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою со-
болину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набивамені
вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий,
такий нетерплячий, що аж горять від нього срібноволосі вівса.
Йду далі — киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так
тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і
поплисти. А так ячмінь хилиться й тче…тче з тонких вусів
зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок. Стежки
зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога.
Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як
небо (М. Коцюбинський).
Образно-асоціативні поля навколо домінанти створюють
відповідний настроєвий тон: домінанта осінь — хворий
світанок, пустельний невеселий сад, жовті безсилі дерева, тачанки
дощів; …істоїть той тихий осінній сум, що буває на одинокому
ставку, коли не листя, а золотий дощ злітає з печальної білоно-
гоїберези (М. Хвильовий).
Ознакою художнього тексту є образне представлення
ключових і наскрізних слів. Наскрізні слова як образні номінації та
атрибути через свою частовживаність, лейтмотивну
повторюваність, синонімічне варіювання передають авторське
світобачення, ідею, погляди. Ключове слово може бути наскрізним,
але не всі ключові слова є наскрізними.
Ключові слова виражають концептосферу твору через
розгалужені семантико-граматичні зв’язки з іншими словами. Вони
можуть повторюватися, можуть замінятися перифразними
номінаціями, саме в яких і виявляється авторське світобачення, а
не в ключовому слові: революція — голуба поема, голубина книга
вічної поезії, тривооїсна синя радість, фантастична хуртовина;
Україна — чумацька країна, дикі половецькі краї, заозерний край,
прекрасний невідомий край, сіроока м ‘ятежна наречена, нові
невідомі береги (М. Хвильовий).
Наскрізні слова створюють образну маніфестацію світу, його
образне представлення у тексті, породжене відчуттями, уявою
і творчою фантазією автора. Вони завжди повторюються,
частіше — в лексико-граматичних модифікаціях. Наприклад, у
творах М. Хвильового виділяються такі реалізації наскрізних
слів: голубина книга, голубине небо, голубиний вечір, голубиний
заспів, голубі голуби, голубі дзвони, голубі льоди, голубі пісні,
голубіли душі, голубоока суста вечірнього неба;
зелена пісня, зелена мжичка дерев, зелена тиша, зелений вугіль
в зіницях, зелений запах, зелений океан трав, зелені сни, зелені
усмішки, зеленіє кохання, зелено-лимонна безвість, зелина
зажурилась, зітхав зелений Оріон, змарніла зелень;
239
зорі булькали, зорі творили нечувапу загірну симфонію, зоря
брякнула, зоря гриміла, зоря надіне нові сап янці, зоря рипить по
траві, кинула шпагу зоря;
невідома даль, невідоме горизонтіне життя, невідомий
глибокий вечір, невідомий нічний вогонь, невідомий птах, невідомий
синій листопад, невідомі вітри з невідомих країн;
сентиментальна даль, сентиментальне серце,
сентиментальний ландшафт, сентиментальні очі;
васильковий сон, васильковий сум;
діаманти сніжинок, діамантова млість, діамантова
паморозь;
синє марево, сине верховіття (хмари), синій шум, синьоблуза
ніч, сині тачанки (хмари), синя буря громадської баталії, синя
криниця, синя пісня (життя), синя прекрасна безодня (небо);
пахло горизонтом, пахло життям, пахло сонцем, пахне як
юність, як безмежні дороги в прекрасний невідомий край,
пахуча громовиця.
Міра інтенсивності вияву ознаки може виражатися
семантично-градуйованими дієсловами, особливо коли йдеться про
зміну, рух, дію, процес, звучання. Наприклад: В гущавині на
схід ударив дзвін на першу вечерю… Звук розрісся, потім
знітився, потім пішов стежками, сторожко ступаючи оксамитовою
лапкою. Потім зітхнув і навіки поринув у глибині дерев (М.
Хвильовий).
Ефект ритмізованої прози досягається збігом акцентних
позицій у синтагмах, схожою будовою інтонаційно-смислових
єдностей. Наприклад: По травах/нечутно свистіла коса
світанку; Десь далеко за городом/ стогнало літо; І душевна
дисгармонія/буде тоді легенький вир під водяними ліліями, коли човен без
весел/несе не несе, а комиші стоять на кордоні зелених луків/ і
прислухаються; десь дзвеніли/ червоні дзвони зорі (М.
Хвильовий).
У словесному орнаменті основними засобами
(стилістичними барвами) є тропи і фігури, що на тлі нейтральних одиниць
карбують художнє мереживо тексту. Оскільки в українській
мові більшість лексем є багатозначними, то в мовленні вони
потребують актуалізації семантичної специфіки їх через
контекст, в якому вона досягається багатьма засобами (позиція,
повтор, логічне й фразове наголошення, співзвуччя,
ритмомелодика, ритмографіка, паравербальність тощо).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.