НАУКОВИЙ СТИЛЬ

Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в
давній книжній українській мові частково за зразками і під
впливом грецької і латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих
школах України. З них перекладалися наукові книги, тому що
латина була мовою наук усієї Європи. Почасти науковий стиль
формувався з власне українських мовних засобів шляхом
спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень. Свідченням цього
є наукові книги-монографії, трактати, лексикони, прогностики,
послання, бесіди, що готувалися і видавалися українськими
вченими в Острозькій академії, Львівському братстві («Адельфо-
тес»), Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській лаврі та
в інших навчальних закладах, братствах, монастирях України.
Відсутність українських наукових установ та вищих навчальних
закладів в Україні за часів російського панування, постійні
заборони царського уряду викладати і друкувати книги
українською мовою негативно позначилися на розвитку наукового
стилю. Науковий стиль нової української мови почав формуватися
з середини XIX ст. спочатку як науково-популярний стиль.
Журнал «Основа» та заснована у 1868 р. «Просвіта» були
єдиними осередками, що гуртували навколо себе науковців,
282
техніків, господарників. Вони видавали статті й брошури,
порадники, календарі з народногосподарської, природодослідної
тематики. В 1873 р. у Львові з ініціативи Михайла Драгома-
нова організовується «Літературне товариство ім. Т. Г.
Шевченка», основною метою якого був розвиток науки, освіти,
культури. У 1893 р. воно реорганізувалося в «Наукове товариство
імені Т. Г. Шевченка» і мало історико-філософську, філологічну
та математико-природничу секції.
Товариство видало чимало матеріалів з історії,
фольклористики, етнографії, мовознавства, літературознавства. З 1907 р.
почало діяти «Українське наукове товариство» у Києві. У ньому
українською мовою видавали наукові записки, збірники,
матеріали, періодичні видання (часописи, вісники) та
монографічні праці й підручники з історії, літератури, економіки, права,
філософії, біології, медицини, геології, фізики, математики,
хімії, техніки. Розвитку наукового стилю сприяли такі видатні
українські вчені, як І. Франко, М. Драгоманов, К. Михальчук,
С. Подолинський, І. Верхратський, А. Кримський, М. Сумцов,
В. Гнатюк та ін.
На кінець XIX ст. уже були вироблені загальнонаукова,
гуманітарна й фахові термінології, що відображали рівень науки
на той час: аналіз, синтез, абстракція, аргументація, аспект, ге-
неза, принцип, проблема, процес, абсолютизм, автономія,
методологія, об’єкт, об’єктивний, опозиція, орган, організація,
позитивізм, полеміка, політична економія, інституції, кооперація,
солідарність, продуктивні сили, пропаганда, ритміка, епідемія,
діагностика, аналітичний, раціональний, симетричний та ін.1
У 1921 р. при Академії наук України організовано Інститут
української наукової мови, основним завданням якого було
вироблення спеціальної термінології з різних галузей знань і


Loading...