Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

ФІГУРИ МОВИ

Вчення про фігури (лат. Гі§ига — образ, вид) мови бере
початок в античній класичній риториці. В розділі «Диспозиція»
поряд із прямою логічністю мови розглядалася й паралогічність —
фігуральність мови, відколи Арістотель з’ясував, що є скорочені
(«приховані») силогізми — тропи. Вони є результатом мисли-
тельних операцій, які випускаються у мовленні, на зразок:
тополя с високою і стрункою; якщо дівчина висока і струнка, то на
подібності чи схожості цих ознак формується силогізм,
серединна частина якого випускається. Дівчина може бути названа «як
тополя», «тополею» без пояснення причини, а сама тополя
персоніфікуватися: дівчина — тополя і тополя — дівчина.
Докладніше фігури мови розглядалися після «Диспозиції» у
наступному розділі «Елокуція», (лат. еіс^іюг — виголошую
промову). Така паралогічність — фігуральність —
зосереджується або в одному-двох словах, або в конструкції чи цілій
структурі тексту. У першому випадку фігурами називали слова,
в другому — цілі конструкції або структури називали
фігурами думки. За фігурами слова закріпилася назва троп (від
гр. Ігороз — зворот), за фігурами думки — риторичні фігури.
І перші, і другі характеризуються перенесеністю значень або їх
трансформацією, нарощуванням, на основі чого виникає
образність, тому в стилістиці вони об’єднуються під загальною
назвою тропи (тропіка). Хоча тропи завжди були в центрі уваги
вчених, які досліджували художні тексти, але й досі єдиної чіткої
загальноприйнятої класифікації фігур мови немає. Можливо,
тому, що тропи — категорія плинна, троп уживається тільки
тоді, коли він є доцільним й оригінальним і утвореним саме в
цьому одному живому тексті, а також тому, що ритори1 й
стилісти, описуючи мовні фігури, враховують надто багато
чинників і ознак, серед яких основними є такі:
• роль і функція в тексті2 (номінативна, емоційна,
експресивна та ін.);
• до яких рівнів мови і яких фонетичних, лексичних типів чи
граматичних класів належать мовні одиниці з функцією
тропів;
• яка кількість одиниць мови (слово, словосполучення,
конструкція, структура, текст) і в яких комбінаціях задіюється
•Див.: Дюбуа Ж. и др. Общая риторика. — М., 1986. — С. 62—259;
Ричарде А. Философия риторики. Метафора // Теория метафоры. — М.,
1986. —С. 44—67.
2Див.: Таранепко О. О. Фігури мови // Українська мова:
Енциклопедія. — К., 2000. — С. 695—696.
318
(розгортання фігури, згортання, зміщення, перехрещення,
заміна, суміщення, протиставлення, повтор, гра тощо);
• які трансформації відбуваються у внутрішній семантиці
мовних одиниць (розширення чи звуження значень,
інтерполяція сем, контамінація тощо);
• які тропи і фігури в текстах яких стилів, жанрів, колоритів
використовуються, якою є їх специфіка і міра використання їх;
• яку роль виконують тропи і фігури у творенні образної
системи художнього тексту, як сприяють сприйманню і
розумінню тексту;
• які тенденції простежуються у розвитку фігуральної
підсистеми мови (у тропах і фігурах) на різних етапах розвитку
літературної мови з урахуванням впливів різних художньо-
естетичних напрямів культури.

Категорія: Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.