Поняттям «фігури» охоплюються три типи виражальних
засобів мови: 1) фігури заміни, заміщення (тропи); 2) фігури
сумісності; 3) фігури протилежності. В усіх визначеннях фігури
домінують такі ознаки: по-перше, це певна форма, в якій
виражена думка, по-друге, це свідоме відхилення в думці або
вираженні від звичайної і простої форми. Суть свідомого
відхилення, яке ще відзначив Квінтіліан, полягає, очевидно, в тому,
що на денотативний зміст мовних одиниць накладаються ще
елементи виразності, які виникли в результаті операцій
тотожності, схожості, суміжності, контрасту і які є тим образним
субелементом, що дає «прирощення» значення. Отже,
семантична структура фігур, і зокрема тропів як одного з основних
різновидів їх, є складною. Фактично тропи є стилістично
маркованою вторинною номінацією.
Прийшло слово «фігура» з мови малярів і різьбярів, для яких
важливо було у поставі зображуваного тіла передати рух, звук,
силу, характер. З початку виникнення риторики як науки
фігури були предметом постійних суперечок на тему їх функцій,
кількості, видів, назв тощо. В античній культурі взагалі теорія
фігур виконувала таку важливу роль, як нині семантика.
Теоретик риторики Квінтіліан надавав особливого значення
фігурам. Він називав їх артистичною формою мовного виразу,
звертав увагу на два основні значення цього поняття: перше — це
будь-яка форма, що має увиразнену думку; друге — це
передбачений, цілеспрямований відступ від звичайного вишколу.
327
Фігура має нести певний елемент новизни, відміни від
звичайного виразу. Квінтіліан порівнював фігури мови з
фігурами тіла і цим намагався підкреслити, що фігури — ознака
динамічної мови, її руху, змін, перетворень.
З XVI ст. фігури починають розглядати і поза контекстом.
Якщо фігура не ефективна з погляду аргументації, то
залишається пустим гарним виразом. Якщо ж вона влучна, то стає
непомітним навіть її риторичний (вишколений) характер, вона
доречна і досконала.
Більшість теоретиків риторики виділяє фігури мовні, фігури
слова (стилістичні) і фігури думки (риторичні). Різниця між
ними в тому, що фігура слова, виразу існує тільки в тотожних,
або аналогічних, дуже близьких мовних виразах (це тропи), а
фігура думки може існувати в кількох видах виразів, не тільки
в одному, хоча не можна не визнати, що кожна фігура думки
все-таки має якийсь один основний тип виразу.
Фігури заміни {заміщення)
Під такими фігурами розуміють стилістично марковані
способи поєднання в синтагматичній послідовності значень
одиниць одного рівня в межах одиниць вищого рівня.
Виділяють два типи фігур заміни: фігури якості і фігури
кількості.
До фігур якості належать фігури, що виникли на зіставленні
якостей і властивостей двох різнорідних предметів зі спільною
для них якісною ознакою. Це метафора з її різновидами —
антономазією, персоніфікацією, алегорією; метонімія з її
різновидами — синекдохою, перифразою, евфемізмом та іронія.
До фігур кількості належать такі фігури, які виникли на
зіставленні різнорідних предметів зі спільною для них кількісною
ознакою. Якщо ця спільна ознака приписується предмету більшою
мірою (ніж реально), то виникає гіпербола, якщо меншою
мірою — виникає мейозис, різновидом якого є ще й літота.