Це епітети, що передають відчування ліричного героя,
особисті чи суспільні, пережиті ним, що переплітаються з настроями
природи або суголосно, або контрастно. На думку М. Грушев-
ського, «форма, в котрій вилиті сі ліричні настрої, значно
артистичніша, тонша і музикальніша»1.
До епітетів, що відображають внутрішні ознаки і властивості
предметного світу або такі, що уявно «приписуються» природі,
речам, предметам, належать слова: бездушний, безсилий,
безславний, безсмертний, безпам ‘ятний, безцінний, безщасний,
бентежний, бідний, блаженний, буйний, грішний, величний, веселий,
всесильний, вогняний, гарячий, гіркий, глибокий, глухий, гнівний,
голодний, гордий, дивний, дикий, добрий, дорогий, жалібний, живий,
оісурливий, звірячий, злий, кам’яний, крижаний, крилатий,
колючий, коханий, ласкавий, легкий, лукавий, любий, лютий, мертвий,
милий, могутній, мовчазний, молодий, невтішний, незабутній,
незайманий, неземний, незнаний, несамовитий, нещадний, ніжний,
німий, невмирущий, нечуваний, отруйний, палкий, пекельний,
пекучий, печальний, пишніш, побідний, порооїсній, похмурий,
прекрасний, проклятий, променистий, прудкокрилий, п Уяний,
радісний, рідний, розкішний, розпачливий, рясний, самотній,
світовий, святий, скажений, сліпий, смертельний, солодкий, сонний,
співочий, страшний, сумний, таємний, теплий, терновий,
тяжкий, хворий, холодний, чарівний, чудесний, чудовий, чудовний,
шалений, широкий, шовковий, щасливий та багато інших.
Серед внутрішньочуттєвих епітетів окремо виділяють одо-
ративні та емотивні епітети.
1. Одоративні епітети — це ті, що характеризують предмет
за запахом, нюхом, смаком, дотиком:
— гарячий: молитва гаряча, сльози гарячі, гарячі рани;
— гіркий: О, не взискуй гіркого меду слави! (Л. Костенко);
— колючий: колючі болі;
— пекучий: пекучий біль; є слова, як жар, пекучі (О. Олесь);
— солодкий: солодке забуття, солодкий спокій, туга солодка,
солодкі спогади, в солодке страждання, солодкий чад, сон
солодкий, солодке кохання. Наприклад: / невидимі в пущах солові
жагу солодку в звуки виливають (М. Рильський);
1Грушевський М. Поезія Олеся // Українське слово. Хрестоматія
української літератури та літературної критики XX ст. — К., 1994. — С. 261.
347
— тужавий: Б’ються груди об вітри тужаві, каравела в
мандри вируша (В. Симоненко);
—холодний: чуття холодні, холодні люди, серця холодні, тиша
холодна, слово холодне. Наприклад: Чужина — могила, чуоіси-
на — труна, пустеля безплідна, холодна, нудна (О. Олесь).
2. Найбільшу групу серед внутрішньочуттєвих епітетів
становлять емотивні (почуттєві) епітети. Це закономірно, оскільки
автор не тільки виражає свої почуття, а й намагається передати
свій поетичний світ одухотворено у почуттєвому сприйманні
для інших. Наявність таких епітетів у поезії створює
самодостатню мистецьку якість, поезію узагальненої поетичності, коли
всі окремо взяті слова ніби відомі, але на їх сполучуваності
виникає свіжий образ, наївно прекрасний:
— байдужий: байдужий холод; час байдужий; сонце
байдуже; скелі байдужі; І хочеться бути дуоісим, і хочеться так
любить, щоб навіть каміння байдуже захотіло ооісить і оісить\
(В. Симоненко);
— вільний: дух вільний, Дніпро вільний, сокіл вільний, вільна пісня;
— веселий: степи веселі, краї веселі, серденько веселе;
— дивний: дивні дива, дивні чари, дивний ранок, дивний чарівник,
дивний бій, дивні струни, дивні лілеї,
— дикий: регіт дикий, дикий шал, дикі половці, гори дикі,
дикий сміх; Місцина вся дика, таємнича, але не понура, — повна
ніжної, задумливої поліської краси (Леся Українка);
— жалібний: вітри стояли жалібні (О. Олесь);
— живий: живий туман;
—загадковий: Ти брела по струмках щаслива в загадковій своїй
красі (В. Симоненко);
— ніжний: голубка ніжна, ніжні хвилі, ніжний слід, ніжний
цвіт, ніжне серце, ніжна оісурба, акації ніжні; А ніч така ясна і
ніжна (О. Олесь);
— палкий: палка жага, палке кохання; Чи чуєш в поклику моїм
палке благанняі (О. Олесь) тощо.
Словник української мови подає кілька усталених
експресивних виразів з переносним значенням слова кривавий, що є
епітетом: кривава неділя, кривава оргія, кривавий банкет, кривава
комета, криваві сльози, кривавий піт, кривава праця, криваві
мозолі. Але цей ряд у художніх текстах значно ширший:
кривавий бій, кривава січа, бенкети криваві, криваві сльози, кривава
мла, години криваві, кривавий звір, страховища криваві, криваві
рани, меч кривавий, ніж кривавий, відблиски криваві, кривавий
огонь, кривавий потік, кривава пооїселса, сонце криваве, шлях
кривавий, серця криваві, рік кривавий, вінок кривавий, кривава
пісня, криваві ріки, криваве море. Внутрішній контекст поезії
засвідчує образну гіперсемантизацію. Наприклад: Ще рік минув.
343
Проклятий рік змагання, кривавий рік безкровноїборьби, глибоких
втрат, даремного чекання, терпіння мертвої юрби (О. Олесь).
Вирази криваві ріки, криваве серце, криваві сльози кваліфікуються
як фольклоризми, характерні для образної системи українських
історичних дум.
Семантичний обсяг епітета крилатий формується за трьома
основними значеннями: а) схожий на крила ( крилаті брови);
б) піднесений, урочистий (крилаті почуття); в) який
поширюється швидко, ніби на крилах (пор. збірку Лесі Українки «На
крилах пісень»: крилаті слова, крилата фраза). Натрапляємо
на цей епітет у поезіях Лесі Українки. Наприклад: Фантазіє,
богине легкокрила. У поезіях О. Олеся: Душа моя така зіс сьогодні
крилата, вільна, як і ти; Крізь дим прорвався дзвін крилатий; Не
слів мені, а стріл крилатих, вогняних.
Слово, образну характеристику якому дає епітет, називають
дистрибутом. У поетичній мові це переважно слова край, земля,
сторона, душа, пісня, слово, ніч, серце, день, думи, очі, дні, народ,
доля, небо, кохання, дух, час, мрія та ін.
Низка епітетів, що характеризує слово-дистрибут, становить
його парадигму. Так, слово край має таку парадигму: коханий,
щасливий, чарівний, нещасний, пустельний, німий, ясний,
розкішний, чистий, мертвий, таємний, веселий, зелений, незнаний,
рідний, рабський, холодний, святий, далекий, страдный, тісний.
До «слова» формувалася дещо інша парадигма: огняне, любе,
чудесне, кам’яне, страшне, прокляте, безсмертне, рідне, гидке,
таємне, холоднее, шовкове тощо.