Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Епітети, виражені дієприкметниками

Це здебільшого пасивні дієприкметники доконаного виду,
що мають негативну семантику і передають стан розпачу,
безнадії. Наприклад: 7, може, ти в пекельних муках згадаєш
згублене ім ‘я; Немов зруйнованого краю з могили скорбний дух устав;
Душа розірвана, як рана; Душа зневірена дрімає; Душа
сполохана тремтить; Ми плакали на цвинтарі безсилі, а скрізь жовтіли
на землі потоптані знамена милі і наші зламані шаблі; Несу в
душі зміцнілій вечір, захід свій, дорогий, безцінний попіл спалених
надій (О. Олесь); На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає
місця для могил (В. Симоненко); О земле втрачена, явись бодай
у зболеному сні і лазурово простелися, пролийся мертвому мені!
(В. Стус); Не розкрити спалені уста (Є. Маланюк); Все, все
покинуть, до тебе полинуть, мій єдиний, мій зламаний квіте! (Леся
Українка); І ось тепер вертаюся додому розбитий, наче глек на
черепки (Д. Павличко).
Епітетів-дієприкметників зі стилістичною конотацією за
шкалою позитивної оцінки мало. Наприклад: Стрівайте воскреслі
надії свої; О серце розквітле, зів’янь: фіалок не треба нікому…;
Хмари осяяні квітли вгорі; Поведи на заквітчані степи (О. Олесь).
У семантичній групі епітетів, що моделюють картини
природи, дієприкметникових форм небагато: осріблені луки, овіяні
вітрами, налитих ладаном ялин, заквітчані степи, хмари осяяні,
спалені покоси.
Ступінь конкретизації, а отже, і пізнаності предмета, позначу-
ваного іменником, тим вищий, чим більша кількість його ознак
помічена й об’єктивована у словах, а найчастіше такими
словами є прикметники. Один іменник може мати цілу низку
прикметників, які називають різні його ознаки за зовнішнім
виглядом, внутрішньою суттю, якостями і властивостями, станом у
причиново-наслідкових зв’язках і локально-темпоральних
вимірах. Ці прикметники дають об’єктивну картину предмета,
позначуваного іменником. Проте у мові є ще образ мовців, які
суб’єктивно бачать предмет і особливості свого суб’єктивного
сприймання відображають у називанні ознак предмета. У ху-
352
дожній мові ця суб’єктивність перцепції збагачується ще й
образними асоціаціями, тому з’являються нові номінації
одного й того самого предмета, що містять у собі ознаку-епітет або
й самі є складними епітетами. Так, у романі Олеся Гончара для
називання собору є цілий «образний комплекс»: «великий
тисячолітній», «епіцентр життя Зачіплянки», «юний виквіт
краси», «сива скеля віків», «сяйнув, заблакитнів небесно»,
«вночі собор молодіє», «увесь якийсь наповнений», «біліє
фантастично, мов вітром натягнутий парус», «парусно-повний» .
Особливо багата на такі вишукані тонкі образні риси
номінації поетична мова, бо, за словами Івана Франка, «поетична
техніка, оперта на законах психологічної перцепції і асоціації,
говорить нам, що се найкраще осягається найпростішими
способами, комбінаціями конкретних образів, але так
упорядкованими, щоб вони, мов знехотя, торкали найтайніші струни
нашої душі, щоб відкривали нам широкі горизонти чуття і
життєвих відносин»1. Для ілюстрації того, яких образних номінацій
на основі життєвого досвіду мовців, їхніх знань, вражень і
асоціацій, творчого світобачення і смаку можуть набувати
окремі ключові слова у художніх текстах, наведемо приклади
таких номінацій ключового слова з текстів українських поетів.
Наприклад: Співа моя душа, прозора і блакитна; А щастя даль
синіс солов’їна, іландиші цвітуть в моїй душі (В. Сосюра);
Бентежної душі притишена луна (А. Малишко); Неначе дерево
безлисте, стоїть моя душа в полях; Моя душа, немов черешня,
понад снігами розцвіла; Моя душа, нембв тополя, зазеленіла на снігу
(Д. Павличко); грониться калиною душа (Є. Гуцало); душі
глибинної троянда (В. Бровченко); квіти душі (Г. Чубач); Душа
складала свій тяжкий екзамен; На камінь скипіла солдатська
душа (Л. Первомайський); Є такі, що тихо жити вміють…
В двадцять років душі їх сивіють (В. Симоненко).
Поетична домінанта душа може мати епітети: золота,
крем’яна, прекрасна, холодна, кам’яна, вогняна, бідна, таємна,
крилата, вільна, холодна, німа, бідна, таємна та ін.

Категорія: Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.