Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

6. СИНКРЕТИЧНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

загрузка...
Синкретизм у системі членів речення — це поєднання (синтез) в одно­му члені речення диференційних ознак різних членів речення, їх функцій. Причиною появи та існування синкретичних членів речення с. необхідність вираження синкретичної семантики, що значно багатша,

‘Інколи розрізняють власне-обставини (до них відносять обставини місця, часу, умови, допусту, причини, наслідку, способу дії, міри і ступеня дії) та якісні обставини. Останні вказують здебільшого на якісний перебіг дії, його певні акцентні ознаки: Все так відчайдишно. щасливо цвіте (О. Пахльовська); А хвилинка годинку за рику веде (Є. Плужник) (пор.: [Каранська 1992, с. 81-84]). Подібне розрізнення позбавлене мотивованості, оскільки більшості обставин способу дії саме п притаманні такі властивості. Очевидно, подібна диференціація по- нинна здійснюватися в межах обставин способу дії.


17 ‘Теоретична граматика»

 

514


Синтаксис


ніж семантика типових членів речення. Синкретизм членів речення зумовлюється: 1) невідповідністю форми і змісту члена речення; 2) по­двійними формами підрядного прислівного зв’язку і семантико-син- таксичних відношень між головним і залежним словами; 3) синкре­тичними категорійними значеннями словоформ; 4) еліпсисом дієслівної форми; 5) лексико-граматичними властивостями сполучуваних форм. Завжди синкретичними за семантикою є словоформи, що поширюють члени речення, виражені віддієслівними іменниками, оскільки семан­тика цих слів поєднує значення предметності зі значенням дії. Так, у словосполученні подорож до Києва синкретичне категорійне значення головного слова зумовлює складну семантику словосполучення і ліво­бічне та правобічне поширення: минулорічна (яка?) подорож до Киє­ва. У словосполученні подорож до Києва поєднується означальне та обставинне значення (я к а? к у д и?), оскільки субстантивна влас­тивість іменника подорож (предметне значення) вимагає або зумовлює необхідність атрибутивного поширювача, загальна ж дієслівна влас­тивість (дія) детермінує необхідність обставинного або об’єктного по­ширювачів.

загрузка...

Наявність обставинного поширювача зумовлюється лексико-грама- тичним значенням руху головного слова. Питання куди? визна­чається реальним генетичним зв’язком віддієслівних іменників із мо­тивувальними дієсловами: подорожувати куди? Віддієслівні імен­ники вносять у речення додаткову предикацію, тому можлива заміна їх дієприслівниковими зворотами та підрядними реченнями: Після прибуття до Києва школярі відвідали музей Лесі Українки //Прибив­ши до Києва, школярі відвідали музей Лесі Українки//Як тільки школярі прибили до Києва, вони відвідали музей Лесі Українки.

Синкретизм члена речення може зумовлюватися синкретичним ха­рактером його власних семантико-синтаксичних властивостей, місцем у системі частин мови.

Підтвердженням цього є інфінітив. «Якби ми нічого не знали про походження неозначеної форми, то ми б визначили її як «дієслово, що зробило один крок у напрямі до іменника». Знаючи ж її походження, ми скажемо, що це «іменник, який не дійшов один крок до дієслова» [Пешковский 1956, с. 13-1].

Як і в інших синкретичних формах, в інфінітиві залежно від син­таксичних умов посилюється то субстантивний, то дієслівний компо­ненти. Субстантивний компонент в інфінітива посилюється: 1) у по­зиції підмета; 2) у позиції додатка; 3) в інфінітиві уявлення (В. В. Ви- ноградов назвав такі конструкції «інфінітивно-називними реченнями» [Виноградов 1975, с. 268; Жарков 1982]: Йти вночі до лісу? Ні, це страшно та й небезпечно (О. Слісаренко)).

Дієслівний компонент у семантиці інфінітива актуалізується у син­таксичній позиції складової частини дієслівного складеного присудка, самостійного присудка. Інколи суб’єктний інфінітив при модальних дієсловах типу надіятися, мріяти, боятися, готуватися кваліфіку­ють якдодаток [Сучасна 1972, с. 52]. Це здійснюється на підставі мож-

 

РПЗЛІП VII. Структура простого печення.

 

515

 

ливого перетворення залежного інфінітива разом із прислівними поши­рювачами на окреме підрядне речення: Хлопчик надіявся вчасно приїха- піи, до міста // Хлопчик надіявся, шо вчасно приїде до міста. З другого боку, він доповнює семантику модального слова і може кваліфікувати­ся разом із ним як єдине синтаксичне ціле — складений дієслівний при­судок. Отже, інфінітив у таких конструкціях виконує подвійну функ­цію: «…позначає дію діяча та об’єкт дії, виражений відмінюваною дієслівною формою» [Бабайцева 1988, с. 95].

Синкретизм компонентів речення наявний при еліпсисі дієслівної форми, при якому залишкова частина бере на себе функцію еліпсова- ної структури, зберігаючи свою первинну функцію. В результаті у сло­воформі поєднується старий зміст із новим, що виявляється у нових зв’язках: Я приніс додому цілий букет фіалок, які били всі и росі // Я приніс додому цілий букет фіалок и росі. Означення у росі зберігає свою попередню об’єктну семантику і набуває нової атрибутивної се­мантики, перебуваючи у приіменниковій позиції.

Синкретизм членів речення може зумовлюватися віднесеністю спо­лучуваних форм до лексико-семантичних угруповань слів, до лексико- граматичних розрядів частин мови, їх валентним потенціалом та ін., пор.: Білка сиділа на гілиі дерева і смакувала лісові горішки (Є. Гуца­ло). До словоформи на гілці можна поставити два питання: д є? і н а чому?

Перше питання зумовлене валентними властивостями дієслова-пре- диката сидіти, а питання на чому? — властивостями дієслова- предиката сидіти і лексико-граматичними властивостями словофор­ми на гілці, у якій конкретно-предметне значення не послаблюється у таких синтаксичних умовах (сидіти не тільки д є?, але й н а ч о- м у?). Ці обидва різновиди валентності дієслова поєднуються в одному компоненті на гілці, пор.: сидіти у в’язниці — локативний різновид валентності, сидіти тут — обставинний різновид валентності, сиді­ти на дивані — поєднано об’єктний й обставинно-локативний різно­види валентності. Поєднання семантики місця та об’єкта робить мож­ливим постановку двох питань і кваліфікацію такого елемента як син­кретичного, що поєднує в собі семантику додатка й обставини.

У синтаксичних членах речення залежно від їх семантичної позиції може посилюватися той чи інший компонент. Актуалізація його зумов­люється: 1) семантикою сурядної однорідності. Такий ряд однорідних членів відкривається морфологізованим членом речення, усі інші пере­бувають в аналогічній синтаксичній позиції: Ніч була прохолодною, з дошем і з вітром (В. Підмогильний); 2) морфологізованим узагальню- вальним словом: Гарбузи росли скрізь: і на городі, і на леваді, і навіть на вулииі. не даючи проходу (О. Довженко); 3) морфологізованим уточ- нювальним словом: Раптом попереду, на перехресті, щось блимнуло один раз, потім другий. Всіх охопила тривога (0. Слісаренко).

Синкретизм членів речення перебуває у постійному розвитку, що засвідчує видозміну традиційно витлумачуваної реченнєвої структури з п’ятиелементним інвентарем членів речення.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.