Божко С. 3. В степах: Роман

ПРИМІТКИ

В СТЕПАХ
Роман складається з двох частин. Перша частина «Чабан¬ський вік» вийшла окремим виданням у 1927 році (X., ДВУ). Друга частина «Сполохи» вперше опублікована в журн. «Плуг», 1928, №№ 1, 2, 3, 4, 5—6, 7—8, 9; 1929, № 8—9. Уривки з роману друкувалися в журналах «Службовець» (1928, № 3, 17; 1929, № 35—36), «Селянка України» (1928, № 22), «Всесвіт» (1928, № 46), в «Літературній газеті» (1928, № 11) та ін. Окремою кни¬гою під назвою «В степах» роман вийшов у 1930 р. (X., ДВУ).
Рукопис роману не зберігся.
Текст роману подається за сучасним правописом із збере¬женням особливостей мови С. Божка.
Друкується за виданням: Сава Б о ж к о. В степах. Роман. X., Державне видавництво України, 1930.
С. 25. …пройшла чутка про Селянський банк…— Ідеться про Селянський поземельний банк — державний банк Росії, засно¬ваний у 1883 р. для видачі позик селянам.
С. 39. Царя… убили не пани, а якісь люди, що за народ ібуть.— Мова йде про вбивство народовольцями 1(13) березня Шй р. царя Олександра II.
С. 42. Щербинівські хутори — одне з найстаріших поселень на Півдні України, засноване в XVII ст. на річці Кривий Торець (басейн Сіверського Дінця). Один з перших вугледобувних ра¬йонів Донбасу. Щербинівськє повстання робітників у грудні 1905 р. було жорстоко придушене царськими військами.
С. 46. Коли звільнили селян…— Ідеться про «Маніфест», за яким скасовувалось кріпосне право, і «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», підписані 19.11 (ЗЛІЇ) 1861 р, в Петербурзі Олександром II.
С. 47. …з’їздив аж у Таврію…— Мова йде про Таврійську гу¬бернію— адміністративно-територіальну одиницю, створену 8(20) ЖОЕТНЯ 1802 р. На початку XX ст. до її складу входили Бер¬дянський, Дніпровський, Мелітопольський, Євпаторійський, Пе- рекопський, Сімферопольський, Феодосійський та Ялтинський повіти. Адміністративний центр губернії — Сімферополь.
„.одвідав і маєток Фальц-Фейна — Асканію-Нова.— Йдеться про приватний заповідник, закладений Ф. Є. Фальц-Фейном у;
І
659

1875 р. Тепер — державний заповідник у Херсонській області УРСР.
С. 53. «…дама приятная во всех отношениях».— Натяк на пер¬сонаж з поеми М. В. Гоголя «Мертві душі».
С. 61. …полум’ям заводів Юза та Луганська.— Металургійний та інші заводи російського капіталіста Джона Юза, звідси і ро¬бітниче селище Юзівка (засн. 1869 р.). Тепер — місто Донецьк.
С. 63. …коли з’їздились на повітові земські збори…— Ідеться про органи місцевого самоврядування в повітах (адміністратив¬но-територіальна одиниця), створені за земською реформою 1864 р. Існували в Росії до 1917 р.
…в звітах голови… губерніальної земської управи.— Мова іде про органи місцевого самоврядування в губерніях, які обира¬лися губернськими земськими зборами на три роки. Існували в Росії з 1864 по 1917 р.
С. 64. Ліфляндія — історична область у Прибалтиці між Ризь¬кою затокою, нижньою течією Західної Двіни і Чудським озе¬ром.
С. 67. Рада гірничих промисловців Південної Росії.— Ідеться про Раду з’їздів гірничопромисловців Південної Росії — постій¬ний орган організації власників підприємств металургійної, кам’яновугільної та залізорудної промисловості. Утворена у 1874 р. у м. Таганрозі. Існувала до 1918 р.
С. 68. Олександрівський ліцей — вищий привілейований за¬критий учбовий заклад у дореволюційній Росії для дітей дво¬рян; заснований 1810 р. в Царському Селі (тепер м. Пушкін), в січні 1844 р. переведений в Петербург. Закритий після Жовтне¬вої революції 1917 р.
С. 70. …милуватися вашими дикунськими Аркадіями.— Арка- дія — місцевість у стародавньому Пелопоннесі. Тут вжито в пе¬реносному значенні — малонаселені степи.
С. 75. «Сельский хозяин» — щомісячний журнал «практиче¬ского сельского хозяйства и домоведення», що видавався в 1886— 1917 рр. в Петербурзі.
С. 94. «Чтение для солдат» — журнал, що виходив у 1847— 1917 рр. в Петербурзі.
«Земледельческая газета» — виходила в 1834—1917 рр. у Пе¬тербурзі.
«Крестьянское хозяйство» — ілюстрований щомісячний жур¬нал, що виходив у 1899—1917 рр. у Петербурзі.
«Пчела» — журнал, що виходив у 1900—1917 р. в Катерино¬славі.
«Журнал коннозаводства»— щомісячник, що видавався в 1865—1917 рр. у Петербурзі.
560

С. 95. «Русский паломник» — щоденна ілюстрована газета, що виходила в 1835—1917 pp. у Петербурзі. Від 1896 р. її власник — відомий видавець Сойкін Петро Петрович (1862—1938).
«Ведомости С.-Петербургского градоначальства и полиции»,— Ідеться про «Ведомости С.-Петербургского градоначальства и столичной полиции», що виходили 1873—1917 pp. у Петербурзі.
С. 102. Сподівалися черкесів.— Ідеться про каральні загони,
С. 104. …до чого дійшло в Харківській та Полтавській губер¬ніях…— Мова йде про великі селянські заворушення і висту¬пи проти царизму на початку 1900-х pp.
…свою вечерю дійсно перетворили в якобінський клуб.— Тут: дискусія, суперечка політичного змісту. Від назви політичної партії французьких революційних демократів часів Французь¬кої революції кінця XVIII ст., що збиралися в приміщенні чер¬нечого ордену святого Якова (звідки й назва).
С. 135. Парафіяльна школа — початкова школа в дореволю¬ційній Росії, що відкривалась при церковних парафіях.
С. 137. …ще до Ілька купавсь.— Народний звичай купатися у відкритих водоймищах лише до дня Іллі святого (20 липня за ст. ст.).
С. 140. …може, хто й добрий вечір скаже…— Йдеться про сва¬тання парубка до дівчини, яке відбувається переважно ввечері.
С. 145. …про «Мороз, Красный нос».— Ідеться про поему М. О. Некрасова «Мороз, Червоний ніс».
С. 174. Російська соціал-демократична робітнича партія.— Ро¬сійська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), засно¬вана в 1898 р. на Першому з’їзді соціал-демократичних органі¬зацій в Мінську.
С. 178. Тавричанська тачанка — ресорний чотириколісний ві¬зок із відкритим кузовом для парної упряжі.
С. 184. Слов’янофіли — представники одного з напрямів росій¬ської суспільної думки середини XIX ст.; виступали за принци¬пово відмінний від західноєвропейського шлях розвитку. Відки¬дали для Росії класову боротьбу і можливість революції.
Западники — західники — напрям російської суспільної думки середини XIX ст.; виступали за розвиток Росії західноєвропей¬ським шляхом, протистояли слов’янофілам. Політичним ідеалом більшості західників були конституційні, буржуазно-парламен¬тарні держави Західної Європи.
С. 187. Прогімназія — неповний середній навчальний заклад в дореволюційній Росії. Заснована в 1864 р. Строк навчання три¬вав 4—6 років. Ліквідована 1918 р.
Реальна школа.— Ідеться про реальне училище — тип серед¬нього навчального закладу в дореволюційній Росії та в деяких
561

зарубіжних країнах, в якому надавалася перевага вивченню природничих і фізико-матєматичних предметів, рідної і інозем¬них мов. Перше реальне училище відкрито 1701 р. в Москві. Після Жовтневої революції реальні училища реорганізовано у єдину трудову школу.
С. 190. Берг.-колегія — центральний орган по керівництву гірничо-заводською промисловістю Російської імперії (1719—■ 1807).
С. 191. «Берг-иривілегія» — законодавчий акт від 10 грудня 1719 р., який визначав політику російського уряду в гірничо¬рудній промисловості; був практичним керівництвом для Берг- колегії.
С. 196. Південні залізниці.— Ідеться про дореволюційні заліз¬ниці Південної Росії, що з’єднували індустріальний Південь з центральними районами країни. Перша лінія Південної заліз¬ниці була прокладена 1869 р.
С. 197. Оуен Роберт (1771—1858) — англійський соціаліст-уто- піст. У створених ним так званих комуністичних колоніях на¬магався втілити на практиці свої ідеї про економічний лад без експлуатації, про гармонійний розвиток кожної людини.
С. 198. Східна залізниця — велика залізнична магістраль, що тягнеться від Уралу до Владивостока.
С. 211. …Все сісте «.разумное, доброе, вечное» — слова з вірша М. О. Некрасова «Сіячам».
С. 213. «Дом трезвости» — громадська організація в Росії на початку XX ст., метою якої була пропаганда шкідливості вжи¬вання спиртних напоїв, куріння тощо.
С. 243. Народний дім.— Ідеться про клубні установи у доре¬волюційній Росії. Звичайно в Народних будинках розташову¬вались бібліотеки з читальнею, театрально-лекційний зал, не¬дільна школа, чайна, книжковий магазин. Більшовики широко використовували Народні будинки для ведення революційної пропаганди, організації масових мітингів.
С. 255. Терещенко Михайло Іванович (1886—1956) — великий землевласник, капіталіст-цукрозаводчик. Під час Жовтневої революції емігрував за кордон.
С. 257. Комунари — діячі і прибічники Паризької комуни, першого революційного уряду робітничого класу, створеного під час пролетарської революції в Парижі 18 березня 1871 р.
С. 258. Російське телеграфне агентство (РТА) — перше інфор¬маційне агентство друку в Росії. Засноване в 1866 р. в Петер¬бурзі, існувало до 1878 р.
С. 277. «Земледелие» — журнал для сільського читача, який видавався в 1884—1917 рр. в Києві.
562

«Южнорусская сельскохозяйственная газета» — щоденна га¬зета для сільського читача, яка видавалася в 1895—1917 рр. в Харкові.
С. 288. …інформація в газетах про заснування істинно русь¬кого союзу робітників в Петербурзі.— Йдеться про створення священиком Г. А. Гапоном організації «Збори російських фаб¬рично-заводських робітників Санкт-Петербурга», метою якої була проповідь монархізму, православ’я, класового миру, нена¬висті до революціонерів.
С. 292. …А про «Тараса Бульбу» вже забув? Колись же Остапа грав,— Ідеться про інсценізацію повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба».
С, 317. «Ерфуутська програма» — програма соціал-демокра- тичної партії Німеччини (СДПН), прийнята в жовтні 1891 р. в Ерфурті. Діяла до 1921 р. Прийняття програми було важливою віхою в історії німецького робітничого руху.
С. 319. «Нива» — ілюстрований журнал для сільського чита¬ча, який видавався в Петербурзі в 1870—1917 рр.
С. 334. Перовська Софія Львівна (1853—1881) — російська ре- волюціонерка-народниця. Організатор і учасниця замахів на Олександра II.
Кибальчич Микола Іванович (1853—1881) — вітчизняний ре- волюціонер-народник, винахідник. Учасник замахів на царя.
Фігнер Віра Миколаївна (1852—1942) — російська революціо- нерка-народниця. Одна з організаторів замахів на Олександра II.
С. 345. Напроти картина: бурлаки, глибоко втопаючи в узбе¬режному піскові, тягнуть баржу.— Ідеться про картину І. Ю. Рє- піна «Бурлаки на Волзі».
С. 355. Японці потопили руські пароплави.— Мова йде про по¬разку російської ескадри біля островів Цусіма в Корейській протоці в травні 1905 р.
С. 387. «Огонек» — російський щотижневий ілюстрований журнал; видавався в Петербурзі в 1899—1918 рр.
«Новое времяп — ліберально-буржуазна газета, що видава¬лася в Петербурзі в 1868—1917 рр.
С. 387 «Южный край» — харківська щоденна громадсько-по¬літична газета, що видавалася в 1888—1917 рр.
…Нужно было не Куропаткина посылать, а Скобелева.— Мова йде про російських військових діячів Куропаткіна Олексія Миколайовича (1848—1925) — під час російсько-японської війни командуючого Маньчжурською армією, згодом — головнокоман¬дуючого збройними силами на Далекому Сході (з жовтня 1905 р.) і Скобелева Михайла Дмитровича (1843—1882) — генерала цар¬ської Росії.

С. 390. …Мінливі Лизавети та Катерини.— Йдеться про Єли¬завету Петрівну (1709—1761) і Катерину II Олексіївну (1729— 1796) — російських імператриць, в діяльності яких елементи лі¬бералізму поєднувались з жорстоким придушенням національ¬но-визвольних і селянських рухів.
С. 395. …Забито міністра внутрішніх справ фон Плеве…— Мова йде про Плеве Вячеслава Костянтиновича (1846—1904) — державного діяча царської Росії, з квітня 1902 р. міністра внут¬рішніх справ і шефа жандармів. Проводив реакційну політику, широко застосовував репресії. Убитий есером Є. С. Сазоновим.
Є. 404. …Поразку на Ялу та коло Вафангоу…— Йдеться про поразку російських військ на річці Ялу, під Дзіньчжоу і Вафан¬гоу (квітень—червень 1904 р.) під час російсько-японської війни.
Є. 409. «Знание» — книговидавниче товариство в Петербурзі в 1898—1913 рр., організоване діячами комітету письменності (К. П. П’ятницьким та ін.) з культурно-освітньою метою. З 1902 р. видавництво очолював Максим Горький, орієнтуючи його діяльність на широкі демократичні кола читачів. При сприянні Горького видавництво об’єднувало письменників-реа- лістів, що відбивали в своїх творах опозиційні настрої росій¬ського суспільства.
Є. 411. …Штунда з’явилася.— Ідеться про членів християн¬ських сект, які виникли в другій половині XIX ст. на Україні під впливом протестантів, які переселилися сюди з Західної Європи.
С. 440. …тлумачила… «Павуки і мухи» Вільгельма Лібкнех- та…— Йдеться про книгу Вільгельма Лібкнехта «Павуки і мухи», яка користувалася великою популярністю в Росії і на Україні. В ній викладено в дохідливій формі марксистські погляди про гнобительський характер капіталістичного суспільства і необ¬хідність його знищення шляхом класової боротьби.
С. 442. …на столі квітчають гільце.— Весільний обряд прикра¬шання гілочки квітами, стрічками на столі в хаті молодої.
С. 448. Я вам привіз брошуру «Що робити?»— Мається на увазі праця В. І. Леніна, що вийшла друком у 1902 р. Книга відіграла визначну роль у боротьбі за партію нового типу.
Вечірні школи — недільні школи — безплатні школи для до¬рослих в дореволюційній Росії.
С. 455. Читали промову Святополка-Мирського.— Мова йде про міністра внутрішніх справ Святополка-Мирського Петра Даниловича (1857—1914), що провадив політику загравання з лібералами, яка під час першої російської революції зазнала краху.
564

С. 462. Синдикат «Продвугілля».— «Товариство для торгівлі мінеральним паливом Донецького басейну» — одна з найбіль¬ших монополій дореволюційної України і всієї царської Росії. Засноване 1904 р. Підприємства належали франко-бельгійським капіталістам. Припинило свою діяльність у 1916 р.
С. 465. «Освобождение» — нелегальний двотижневий журнал, орган ліберальної інтелігенції, який підготував грунт для ство¬рення в 1905 р. легальної конституційно-демократичної партії. Виходив з 1 липня 1902 р. в Штутгарті, з 15 жовтня 1904 р.— в Парижі. Останній номер (79) вийшов 18 жовтня 1905 р.
…тільки й чуєш: про Львова та Петрупкевича, Головіна та Кокошкіна.— Мова йде про російських політичних діячів реак¬ційного спрямування Львова Миколу Миколайовича (1867— 1944) — земського діяча, одного із засновників «Союзу звільнен¬ня», білоемігранта; Петрункевича Івана Ілліча (1843—1928) — земського діяча, у 1904—1905 рр. голову «Союзу звільнення», одного з лідерів партії кадетів; Головіна Федора Олександровича (1865—?) — земського діяча, одного із засновників партії кадетів; Кокошкіна Федора Федоровича (1871—1918) — юриста, публіци¬ста, одного з лідерів партії кадетів.
С. 470. Великий Віллі — Вільгельм II (1859—1941), імператор Німеччини і король Пруссії (1888—1918), виразник інтересів юн¬керсько-буржуазного імперіалізму. Прагнув підкорити Україну, підтримував українських буржуазних націоналістів.
С. 474—475. Я належу до тієї групи товаришів, які іскрівську тактику щодо лібералів засуджують.— Герой твору, соціал-де¬мократ, не поділяє поглядів «Іскри», що з 3 листопада 1903 р. стала органом меншовиків і пропагувала тактику угодовства з царизмом і ліберальною буржуазією, вважаючи її гегемоном революції. Соціал-демократи, прибічники ленінської «Іскри» (грудень 1900 р.— 3 листопада 1905 р.), послідовно викривали опортунізм меншовиків, антинародну суть ліберальної буржу-азії, їхнє плазування перед царизмом і закликали трудящих до рішучої боротьби за повалення самодержавства.
С. 485. Читала, як розстрілювали коло Зимнього палацу.—■ Ідеться про Криваву неділю 9 січня 1905 р.— розстріл мирного походу трудящих Петрограда, які йшли до Зимового палацу з петицією царю Миколі II. Події 9 січня стали початком рево¬люції 1905—1907 рр. в Росії.
Робочі на чолі з попом, з охргстами та іконами, ішли до нього (царя — А. К.).— Ідеться про Гапона Георгія Аполлоно- вича (1870—1906) — священика, агента царської охранки, який спровокував робітничу маніфестацію з петицією до царя, роз¬
565

стріляну царським військом. Викритий робітниками, був по¬вішений поблизу Петрограда.
С. 487. Анненський Інокентій Федорович (1856—1909) — росій¬ський поет.
Горький Олексій Максимович — після розстрілу демонстра¬ції 9 січня 1905 р. написав відозву, в якій закликав народ до повалення самодержавства. За це був ув’язнений в Петропав¬ловську фортецю.
Карєєв Микола Іванович (1850—1931) — російський історик.
Семевський Василь Іванович (1848—1916) — російський істо¬рик. Брав активну участь у протестах російської інтелігенції проти репресивних заходів самодержавства.
Вітте Сергій Юлійович (1849—1915) — російський державний діяч. В 1905—1906 рр. був головою ради міністрів. Брав участь у придушенні революції 1905—1907 рр. Проводив великодержав¬ну політику національного гноблення та утисків.
С. 495. Утворено комісію таємного радника Шидловського…—• Йдеться про комісію, очолювану членом державної ради М. В. Шидловським. Створена указом Миколи II від 29 січня 1905 р. з метою «невідкладного з’ясування причин незадоволен¬ня робітників Петербурга та його передмість і усунення таких в майбутньому». Робота комісії була безуспішною. 20 лютого
1905 р. царським указом була розпущена.
Державна рада — вищий державний дорадчий орган при царі в дореволюційній Росії. Створена Олександром І в 1801 р. Існу¬вала до жовтня 1917 р.
С. 501. вони перечитали брошури Едуарда Давида.— Мова йде про Давида Едуарда (1863—1930) — діяча німецької соціал- демократії, ревізіоніста. Він одним з перших виступив з від¬вертою ревізією марксизму з аграрного питання, заперечував дію економічних законів капіталізму в землеробстві.
С. 507. Булигін О. Г. (1851—1919) — міністр внутрішніх справ в уряді царської Росії; підготував проект закону від 6 серпня
1906 р. про створення дорадчої Державної думи, відомої під на¬звою Булигінська дума. За її допомогою царський уряд нама¬гався відвернути народ від революційної боротьби і спинити наростання революції. У зв’язку з всеросійським політичним страйком вибори до Булигінської думи не відбулися.
Морозов Сава Тимофійович (1862—1905) — російський тек¬стильний фабрикант-мільйонер. Під час революції 1905 р. ви¬ступив проти застосування військової сили в боротьбі з робіт¬никами, за право мирних страйків, зборів, спілок. Водночас відстоював інтереси фабрикантів і разом з ними виробляв за¬ходи проти страйкарів. Суперечності громадської позиції при-

вели його до особистої катастрофи (покінчив життя самогуб¬ством).
Нобель Емануєль (1859—1932) — власник однієї з найбільших нафтових фірм в Росії (з 1879 р.— Товариство братів Нобель).
В 1888—1917 рр. очолював це товариство.
Авдаков Микола Степанович (1847—1915) — гірничий інженер, і
один з лідерів російської монополістичної буржуазії. Був голо¬вою ради «Продвугілля» і членом ради «Продамет». В 1906 р. член державної ради від торгово-промислової курії.
С. 517. …З’їзд нашої партії два місяці тому ухвалив резолю¬ції збройного повстання…— Йдеться про Третій з’їзд РСДРП, який відбувся в Лондоні 12—27 квітня 1905 р. З’їзд прийняв підготовлені В. І. Леніним резолюції про збройне повстання, про тимчасовий революційний уряд, про ставлення до селян¬ського руху та з ін. питань.
С. 518. «Вперед» — нелегальна щотижнева більшовицька га¬зета, що видавалася в Женеві з 22 грудня 1904 р. до 5 травня 1905 р. Вийшло 18 номерів.
«Пролетарий» — нелегальна газета, фактично центральний орган більшовиків. Заснована після IV (об’єднавчого) з’їзду партії. Видавалася за редакцією В. І. Леніна з 21 серпня 1906 р. по 28 листопада 1909 р. Виходила у Виборзі (№ 1, 20), в Же¬неві (№ 21—40) і Парижі (№ 41—50).
С. 519. «Родная речь» — журнал реакційного спрямування, що видавався в Москві в 1897—1917 рр.
С. 528. Селянський союз — Всеросійська селянська спілка — організація, що виникла влітку 1905 р. під впливом революцій¬ної боротьби робітничого класу проти самодержавства. Керів¬ництво спілкою перебувало в руках народницької та лібераль¬ної інтелігенції. Вимагала скликання Установчих зборів, ска¬сування приватної власності на землю, передачі селянам без викупу монастирських, казенних та інших земель. Засобами боротьби спілки були селянські страйки, відмова від сплати податків. При спаді революції, в умовах репресій спілка втра¬тила вплив серед селянства і на початку 1907 р. припинила іс¬нування.
С. 535. У рядовий сенат — у дореволюційній Росії один з най¬вищих державних органів. Заснований Петром І в 1711 р. З по¬чатку XIX ст. став головним чином найвищою судовою уста¬новою.
Миколаївська залізниця — залізниця, що з’єднала Петроград і Москву (нині — Жовтнева залізниця).
С. 530. Конституціоналісти — члени конституційно-демокра¬тичної партії, створеної в жовтні 1905 р. З 1917 р.— головна пар-
567

тіл контрреволюційної буржуазії. Відома ще під назвою партії кадетів.
С. 538. Всеросійський страйк залізничників — загальний по¬літичний страйк залізничників у жовтні 1905 р.
С. 548. Лодзинські події — повстання робітників Лодзі 22— 24 черЕня 1905 р.
С. 549. Катеринівська залізниця — стара назва залізниці, що з’єднувала Криворіжжя і Донбас. Побудована в 1884 р.
С. 550. Сапдецький — генерал, командуючий Катеринослав¬ським військовим округом. Його війська брали участь у приду¬шенні революції 1805 р. в Донбасі.
С. 555. Трепов Дмитро Федорович (1885—1906) — реакційний державний діяч царської Росії. У дні Жовтневого всеросійсько¬го політичного страйку опублікував повідомлення (від 14 жовтня 1905 p.), в якому дав наказ військам і поліції «холостих залпів не давати і патронів не шкодувати».

Категорія: Божко С. 3. В степах: Роман

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.